Історичне значення (Словник):
Найдавніші записи чоловічого імені Банко (включаючи його усічений варіант Банк) зафіксовані в пам'ятках басейну річки Тиса. Наприклад, у 1211 році: "iudice Bank" — біля міста Солнок; у 1213 році: "iudicibus Banko comite" — з комітату Бігір; у 1383 році: шляхтич Банко — село Сарвасово; у 1404 році: жупан Банко — місто Сигіт; у 1515 році: шляхтич Jo. dictus Bank — село Білки.
Протягом XVI-XVII століть у Марамороші часто згадуються прізвища, що виникають від антропонімів Банко, Баник, Банн, Банник, Банній. За межами України ім'я Банко та його усічений варіант Банк зафіксовані в усіх придунайських країнах Балканського півострова. Найчастіше його виводять з військового терміна тюркського походження "ban" — "керівник орди", а пізніше це слово означало "намісник області", що у аварів, монголів, болгар, угорців і турків з часом стало власним особовим ім'ям. Отже, його сприймають як титул аварського кагана, який у другій половині VI століття заснував на Балканах власну аварську державу.
Болгарські антропонімісти схильні кваліфікувати ім'я як зменшувальне утворення від імені Бано або як скорочення імені Вирбанко. Румунський ономаст Йордан вбачає в угорському імені Bank навіть календарне ім'я латинського походження Benedikt.
