У Львові на представленні словника «Слов’янські особові імена українців» мовознавець і професор Ужгородського національного університету Павло Чучка розповів, яке значення має ім’я для дитини.
Професор розповів, що він не погоджується із твердженням, ніби імена не несуть жодного змістового навантаження – в давнину українці називали дітей, вкладаючи в імена те найкраще, чого бажали малечі і чого очікували. Але ці бажання і очікування, звісно, далеко не завжди виправдовувалися.
Так, дитину називали Проданом, якщо у родині діти часто хворіли і помирали. Тоді проводили спеціальний ритуал. Через вікно бабі-повитусі чи іншій знаючій особі передавали дитину за копійки. Потім над проданою дитиною проводився певний ритуал і мале поверталося мамі вже під іменем Продан.
Якщо в родині було забагато дітей і батьки хотіли, аби котресь з них померло, то називали таким самим іменем, як котрогось брата чи сестричку.
Мода на ті чи інші імена існувала завжди. Підбираючи ім’я, батьки намагалися, аби воно було милозвучне і легко вимовлялося, оскільки берегли дитину від кпинів, якщо у неї виявилися б дефекти мовлення.
Найпопулярнішим серед сучасників давнім українським іменем є Володимир. Вчений це пояснює, зокрема, авторитетом Володимира Великого. Чучка зазначив, що не є прихильником ідей повернення до старовинних імен, але вважає, що знати їх потрібно, оскільки вони були дуже милозвучними і цікавими – ні в чому не програвали древньоєврейським, древньогрецьким чи латинським іменам, які стали використовуватися в Україні після прийняття християнства і поступово витіснили старовинні традиційні українські імена.
Представлення відбулося 20 жовтня 2013 році у Львівській політехніці але тема вибору імені актуальна завжди, особливо в часи коли все більше людей бажає відректись від будь-чого російського.