Ім'я «Синко»

Давнє слов'янське ім'я Синко є похідним від антропоніма Сина, що має значення "син", а також пов'язане з іменами Сина з Радосина (Грк 179), хорватським Siniśa (Śim 308) та болгарськими іменами Сино, Синко. Такі імена давали дітям, щоб висловити побажання: "нехай буде справжнім сином своїх батьків!" (Илчев 451).

Вперше ім'я Синко згадується на південній Буковині вже на початку XIV століття. Наприклад, у 1303 році документуємо: "вѣра пана Сынкова Бырлича" — місто Сучава (ССУМ II 409); у 1404 році: "пан Балица Бырличь и братъ єго Сынко" — місто Кам'янець (ССУМ II 345); у 1437 році: "Wayzo Synko filius" — село Коромля біля Ужгорода (Nagy II 340); також у тому ж році фігурує "Paulus Synka" — село Войнятино (там же); у 1422 році: "Степанъ Сынко" (Богдан 262); у 1475 році згадка про кріпака Synko — село Холмовець (Szabó 365); у 1648 році: "Szinko Borycz" — село Підплоззя (Maksay 259).

Крім того, існує патронім "Ходко Синковичъ" з 1552 року (ОЧЗ 87); "Синченко" зазначене в документі 1666 року (ПК 75); а "Szinkulits Vaszil" з 1672 року — село Буківцівка (Чу Прізв. 515). Також відомий множинний патронім з 1496 року: "єсми закоупил оу Сынковичов" — село Боковичі (ССУМ II 409) та оїконім "Сынковичи" з 1478 року (там же). У Польщі в 1439 році фіксується антропонім Chodor Synowko (SSN O V 267).