Ім'я «Денко»

Ім'я Денко, безперечно, є слов'янського походження. Найдавніша українська згадка про це ім'я закладена в назві села В. Лази, що на Ужгородщині, а точніше у латиномовному записі 1362 року: Dhenk de Laaz (Nagy I 323). Частина цього українського села, яке знаходиться поблизу Ужгорода, понині в народі називається Динковці, а місцеві угорці вже з 1403 року називають його Denglaz (Даже Оч 249).

Отже, як вважає Ф. Уличний, засновником чи власником цього села на початку XIV століття був дворянин Денко, від імені котрого пішла назва. На Тячівщині, а конкретно - в селі Вонігово і Терново, у 1530 році також згадуються кріпаки на ім'я Денкo (Belay 212, 216).

Ім'я Денко в ті часи згадується також у Польщі: «Johannes et Denko fratres dicti de Bruseuich» (SSNO 1/3 408). Є ще запис 1500 року, який засвідчує патронім Денкович у Кракові: «люди... Феодора Денковича» (ССУМ І 293). Ім'я Денко по цей день зберігають хорвати й серби, які співвідносять його з давніми слов'янськими повними іменами, такими як Деяна, Десимир, Младен, Найден, Радан, Раданко тощо (Śim 407; Грк 75).

У Сербії XIV столітті згадується патронім Денькови, що походить від імені Денько (Грк Реч 75). У болгар розповсюджене усічене ім'я Деньо, що походить від Денко, у них це ім'я співвідносять із повним іменем Младен (Илчев 161).