Ім'я «Бойко»

Давнє слов'янське ім'я Бойко дотепер зберігається у південних слов'ян. Погляди щодо походження цього імені розходяться. Так, С. Ілчев кваліфікує ім'я Бойко як здрібніле утворення від базового імені Бойо, а останнє - як побажальне ім'я від дієслова боятися з первісним змістом «хай бояться його всі!», «хай навіває страх!», «хай буде сильним у бою!». М. Шимундич вважає сучасне ім'я Бойко похідним від Bojan, а Bojan, в свою чергу, походить від аварського Bajan – 'керівник орди'. Разом із цим він, як і сербська дослідниця М. Гркович, зазначає, що сучасні хорватське ім'я Бойко та сербське Бойко нині співвідносяться з сербськими та хорватськими іменами слов'янського походження, такими як Богдан, Богомир, Борислав, Божидар, Слободан тощо. В іншому місці, пояснюючи етимологію імені Бойслав, М. Шимундич робить висновок, що ім'я Бойко походить від іменника бой, тобто 'бій', або від дієслова bojevati - 'воювати'.

У східних слов'янах, у тому числі й українців, лексема Бойко нині вживається тільки як прізвище та як етонім. Наприклад, у 1661 році згадують Bojko Fedor - село Руська (Belay 188); у 1672 році - Bojko Szimmyon - село Рахів (Belay 181); у 1678 році - Bojko Ivan - село Коб. Поляна (Belay 159). Хоча записи XVII століття з закарпатської Гуцульщини та румунського Марамороша містять кілька антропонімічних імен, у яких лексему Бойко можна кваліфікувати як власне особове ім'я. Наприклад, запис 1672-1696 років: Birlas Bojko - село В. Бичків (Belay 129); у 1680 році: Bojko Koszej - село Руська Поляна (Belay 180). Також варто згадати запис 1489 року: «село на ім'я Бойковці» - місто Сучава та патронімічне прізвище козака Уманського полку 1649 року - Басилъ Бойченко.