Ім'я «Синько»

У Карпатах чоловіче ім'я "Синько" могло співвідноситися як із слов'янською назвою спорідненості "син", так і з календарними іменами грецького походження, такими як Семен, Арсен, Сенько, чи навіть із українським прикметником "синій". Найдавніша відома фіксація імені засвідчена в 1552 році як ім'я канівського міщанина Синька.

У 1682 році була зафіксована особова назва "Szinku Mattyi" (очевидно, під першим її компонентом іменування слід розуміти місцеву діалектну форму присвійного прикметника "Синьків") у селі Буківцева. Також існує прізвище-ву назва кріпака 1715 року з сіл Тюшката Новоселиця Міжгірського району: "Lad. Szinjak".

За словами польського історика-мідіавіста Б. Струмінського, в середньовічній Русі існував ще один "Sinbko" — це болгарин Синько, який служив речником у посольстві князя Ігоря при укладенні мирної угоди з Візантією. За словами того ж Струмінського, ім'я "Синько" є болгарською демінутивною формою християнського імені (єврейського походження) Симеон, а отже, це був перший відомий християнин на Русі, але ще не руський християнин.

Що стосується самого імені речника Синька, то в ньому тільки суфікс -ко, що є слов'янським. Взагалі серед імен руської еліти IX століття було 73% германських імен, а руських — тільки 7,4% за часів Ігоря. Отже, кількісна перевага германських імен була суттєвою.