Історичне значення (Словник):
Ім'я Слав виникло внаслідок усічення одного з двоосновних імен, таких як Святослав або Славомир (Bubak281). Найдавніші українські записи імені Слав походять із Закарпаття. Наприклад, у 1406 році в документі мельчичі було зафіксовано шляхтича на ім'я Vancha f. Slavi в селі С. Водяне (Belay 121). У 1420 році імені Petrus f. Zlaw вдалося знайти в документі з села Діброва (Belay 120; Mihälyi 286).
У деяких латиномовних документах XV століття з Закарпаття ім'я записували латиницею як Sclavus, що відзначено в записі про село Чорнотисово (Szabó 338). У 1431 році згадано шляхтича Zlaw Byro dictus в селі Діброва (Belay 120). Ще у 1434 році є запис: "три челя(д)циганскы на имя Славъ Хръловѣнъ и Косте Чръніславовъ зять" з міста Сучава (ССУМ II 371). У 1440 році згадують кріпаків Iwol і Zlaw (Belay 146).
У 1481 році знайдено запис: "Микоула съ челѣдею и Славъ съ челѣдею" (там же). Окрім українців, ім'я Слав у цій формі донині вживається також болгарами та сербами (Илчев 454; Грк 171). Раніше, зокрема в XVII столітті, його використовували також поляки. Наприклад, у 1217 році є запис "canonico Cracowiensi Slauo" (SSNO V1 06).
Морфема -слав- була дуже продуктивною, вона стала складовою близько сотні слов'янських особових імен, таких як Slavomir, Miroslav та інші (SSNO V1 07). Дослівно, її значення – 'слава' (Svob 85).
