Історичне значення (Словник):
Ім'я Радко утворено усічено-суфіксальним способом від слов'янської антропооснови рад- або від календарного імені Радивон за допомогою форманта -ко. Першим відомим носієм імені Радко на Русі був молодий дружинник Ярополка Ізяславича, який жив у 1086 році.
З XV століття, а точніше з 1421 року, згадується антропонім Радко Чижевський з міста Перемишль. У 1577 році з'являється згадка про дворового чоловіка Радка та патронім Радкович, який був зафіксований у 1589 році. У XVI столітті в Україні зростає частотність уживання імені Радко, причому не лише на заході. Наприклад, у 1577 році згадується Радко Горбик, а в 1567 році – Радко Гнєвошевич Битенський.
Частотність імені Радко також зросла в східних регіонах України. У харківському переписі 1660 року знайдено шість громадян на ім'я Радко, серед яких Радко Болоховец, Радко Кушнір, Радко Марченко та Радко Левченко. У 1609 році згадується Радко Коростель з Житомира, а в 1620 – Радко Колибабеня та Радко Гавриленя.
Кульмінація використання імені Радко в Україні, ймовірно, пов'язана з впливом біженців із Сербії, припадає на XVII століття. Так, серед 40 тисяч козаків війська запорозького в 1649 році було 103 чоловіків із іменем Радко.
Ця мода охопила переважно Лівобережну Україну, меншою мірою - Правобережну. Зокрема, козаки різних полків носили це ім'я: Радко Богдарєнко з Корсунського полку, Радко Гайдуков з Чигиринського полку, Радко Костирко з Полтавського полку, Радко Каневець з Прилуцького полку. Також у Гадячі на Полтавщині згадується отаман Радко Петрович у 1660 році.
Ім'я Радко стало основою для багатьох патронімічних прізвищ, таких як Радкович, Радченко, які були зафіксовані серед козаків у 1649 році.
