Історичне значення (Словник):
**Горазд/Ґоразд** - це праслов'янське ім'я, яке походить від давнього слов'янського слова "горазд", що означає "досвідчений, умілий, здатний". Це ім'я тісно пов'язане з українським словом "гаразд".
Серед українців це ім'я зафіксоване з XVII століття, і зазвичай виступає в якості додаткового ідентифікатора до християнських імен. Наприклад, у 1620 році в записах зустрічається антропонім "Гаразт" (Васько) з села Хоти-чин, а також "Гаразда" (Андрей) - посол гетьмана Тетері до польського короля.
На території, яка межує з румунами та угорцями, ім'я часто записувалося з літерою "д". У записі 1676 року згадується шляхтич "Mich. Garazda" із закарпатського села Вонігово.
Лексема "Горазд" також є особистим ім'ям учня Мефодія, який жив приблизно в 885 році в околицях великоморавського міста Нітра. Це ім'я стало популярним завдяки словенському князю Горозду, який разом із Хотимиром хрестив словенців Карінтії близько 700 року. Інший Горазд, учень Кирила і Мефодія, став першим єпископом у Моравії.
Ім'я Горазд зберегли і використовують поляки, чехи, словаки, серби та росіяни. Існують також географічні назви, пов'язані з цим ім'ям, наприклад, село Гаразду в Коритнянах Ужгородського району та мікротопоніми Гаразда і Гараздяник у селі Раково на Перечинщині.
Отже, ім'я Горазд має глибокі корені в історії і культуру слов'янських народів, і шукати в ньому готські корені не має сенсу. У місті Хуст у 1600 році згадується городянин на ім'я "Mich. Harazti", чия прізвище нагадує давнє слов'янське ім'я Горазд, хоча можливий варіант, що це відноситься до сербського слова "храст" (дуб) у зміненій формі.
