Історичне значення (Словник):
Ім'я "Гой" в Україні почали фіксувати з XV століття. Більшість з них містить зімкнену фонему /ґ/. Наприклад, у 1437 році зафіксовано антропонім Goya (AGZXII 138), у 1458 році згадується «вѣра пана Гоя дворника» в селі Корочин Камінь (ССУМ І 247), у XVI столітті зустрічаємо Andrus Goy (Демчук 62), а у 1637 році — Ониско Гой (Арх ЮЗР VI/1 483).
Південні та західні слов’яни дотепер зберігають близько 20 імен з коренем "Гой," такі як Гой, Гоян, Гойло, Гойко тощо (Грк 65, Стищвиць 9), в той час як в Україні антропооснова "Гой" нині представлена лише прізвищами, такими як Гойса, Гойченко, Гойчук тощо.
У альпійських слов'янах протягом VII - XIV століть засвідчено 39 випадків вживання чоловічих імен із постпозиційним компонентом -gojb (Kronsteiner 298), а в місті Трієст (тепер Італія) особові імена Maligoj, Mucigoj, Ćrnogoj фіксуються ще в XIV столітті (Мегкий 452).
Семантика антропооснови "Гой" є розмитою. Найбільш імовірно, що це та сама основа "гой-" із значенням "гоїти," "здоров'я," що й у композитах Гой-буд, Гоймир, Будивой, Доброгой (Svob 75). Інші дослідники вбачають у антропонімі фіналь імені Драгой (Илчев 136), а треті шукають в ньому значення праслов'янського іменника *gojb, що могло означати "мир," "спокій," "ліки," "здоров'я," "годівля," "багатство" (Svob 75; Грк 64). Дехто також знаходить в цьому імені усічений варіант особового імені Нѣгое (ССУМ І 247).
