Історичне значення (Словник):
Чоловіче ім'я Дума має коріння в пам'ятках української мови з XV століття, здебільшого на території Південної Буковини та Молдови. Наприклад, у 1400 році згадується: «...а на то вѣра ... Доумы Дворника»; у 1443 році: «вѣра пана Думы Дулчича» - місто Сучава; у 1471 році: «пан Влаикул староста хотин-ский і син його пан Дума» - місто Сучава; у 1495 році: «слуги Мареш і Доума Мълъескоул» - місто Васлуй; у 1500 році: «...сынове Му-шини і плємєник их Доума» - місто Сучава; у 1649 році згадуються козаки Брацлавського полку Дума Носач та Михайло Дума. Від антропоніма Дума утворилися прізвища, наприклад, козак Канівського полку 1649 року Тимуш Ду-мєнко. Ім'я Дума у XVI столітті також вживалося на території Білорусі, наприклад, у 1567 році згадано Дума Демьянович.
Ім'я Дума має щонайменше дві можливі етимології: по-перше, це болгарське побажальне ім'я Думо, яке означає 'говоркий, красномовний'. По-друге, це румунське чоловіче ім'я Duma, що походить від повного календарного імені Dumitru.
