Ім'я «Балиця»

Ім'я "Балиця" є давньослов'янським чоловічим ім'ям, яке містить демінутивний формант "-иця". Семантика основи цього імені є спірною.

Є декілька версій походження:
1. Воно могло походити від сербських імен "Бала" або "Бала", які є гіпокоризмами до повних двоосновних імен, таких як "Братослав". В Сербії ці імена відомі вже з XIV століття.
2. Також ймовірно, що основою могло бути болгарське ім'я "Бала", яке, за думкою С. Ілчева, пов'язане зі слов'янським прикметником "білий". Це також пов'язується з такими волоськими іменами, як "Бальо", "Балан", "Балін", "Балос".
3. Д. Богдан, спираючись на Ф. Міклошича, вважає, що у слов'янських іменах "Балиця" та "Балимир" можна знайти значення "чаклун, ворожбит".

Найдавніші згадки імені "Балиця" з українських земель фіксуються в писемних пам'ятках XIV-XV століття. Наприклад:
- У 1320 році згадуються "Balcza vajda" у Марамороші.
- У 1403 році – "пан Балиця Мудрика" в місті Сучава.
- У 1404 році – "балиця воєвода… створив церкву" в місті Сигіт.
- У 1434 році є запис "ниже греблі Балицові".

Найдавніші прізвища, що походять від основи "Бал-", також зафіксовані в Закарпатті, Прикарпатті та Буковині. Це, наприклад, "Бале-ґа", "Балета", "Балецкий", "Балий", "Балота", "Балух", "Балуш", "Бальо", "Балюк" та інші.

Також існують найдавніші українські топоніми на "Бал-", такі як "Балашівці", "Балигород", "Балінці", "Баличі", "Балківці", "Балкове", "Балутянка", "Балкове", "Балучин".

Оскільки демінутивний формант "-иця" був найбільш продуктивним при творенні слов'янських чоловічих імен у слов'ян півдня, можна вважати, що ім'я "Балиця" прийшло до українців із цієї території.