Доіменна семантика антро-пооснови Жид у слов'ян пов'язана з дієсловом жьдати 'вижидати, чекати',однак із кінця Середньовіччя основаЖид- українцями уже починає сприйматися як етнонім із первісним значенням 'єврей'. Отже, основа Жид- стаєомонімічною, і тому розрізнювати дваїї первісні значення у ряді випадків досить важко. Перші письмові фіксаціїантропоніма Жид в Україні припадають на початок XV ст. Напр., 1401: панМихалко Жидъ Ганоусовъ зять - м. Галич (ССУМ І 360); 1432: Johannes dictusZyd (SSNO Ѵі/3 374); 1444: Petro aliasZyd (AGZ XIV 1234). Пор. також запис1307p. назви поселення: Syd in comitatude Beregh, яку Д. Дєрффі читає як Жид(Györffy 550); 1620: запис Жид Давид- с. {село} Рівки (ВКО 213). В угорськомовно-му записі 1772 р. Zsid Miklus ховається справжнє прізвище закарпатськогогреко-католицького єпископа Ольшав-ського (Лучкай Іс 252), який, звісна річ,не міг бути євреєм.Останній факт примушує нас думати, що Жид у цьому випадку - це усічений варіант давнього слов'янськогодвоосновоного імені зразка Жидиславабо Жидослав, які згадуються також уНовгороді під 1174 і 1175 рр. (Мор 85).Пор. також 1252 р.: Жидиславь - воєвода руський та антропонім Жидята(Лавр. 450 , Туп 205). Підтвердженнямцього може бути патронім 1327 р. Жи-домириричъ Дмитрій (там же). Пор. також запис 1388 р.: Иванъ Жидовичь -член ради князя Новгород-Сіверського(Туп 548).Від імені Жид досить рано почалиутворюватися різні патроніми. Напр.,1572: Dan. Zidow - с. {село} Сусково (Чу Прізв.224); 1682: Sidovits Olexa - c. Ставний(там же), суч. {сучасне} прізвища Жидик, Жидак,Жидович (Чу Прізв. 225).