Слов'янське внутрішньородинне чоловіче ім'я Білас, утворене від прикметникової основи *bel- 'білий, світлий' за допомогою суфікса -ас. Ім'я давали дитині за білий, тобто світлий колір шкіри чи волосся. Як особове ім'я, лексема Білас в Україні збереглася до XVII століття. Наприклад, в запису 1565 року згадується Білас Марусич (ОКРЗС 11). Пізніше Білас виступає як додаткове означення при власному особовому імені, наприклад, Василь Білас у селі Водяне (Belay 172), Міхай Білас продали Васкови Біласович (Чу Прізв. 65); у 1691 році кріпак Федір Білас у селі Великі Селище (Belay 196), у 1649 році козак Київського полку Демко Біласченко (РВЗ 310). З 1704 року на Волочищині функціонує ойконім Біласовиця (Дзже 246), а в селі Великі Лучки (Мукачівщина) відомий мікротопонім Біласаня. Поза Україною особове ім'я Білас, фонетичний відповідник Белас, досі вживається в сербів (Грк 34), а в Молдавському князівстві село Билосовці згадується вже у 1477 році (ССУМ 95).
