Ім'я «Ждан»

Ждан - це самобутнє східнослов'янське чоловіче ім'я, яке виникло у протоукраїнську добу. Його основою стала нечленна форма пасивного дієприкметника від дієслова "ждати", що означає "чекати". Первісне значення імені Ждан - "очікуваний, бажаний".

Деякі дослідники вважають, що слов'янське ім'я Ждан є калькою латинського імені Dezider, хоча відомо, що ідея бажаності дитини могла з'являтися у різних народів ще в праслов'янську епоху. У цьому контексті можна також згадати українські імена Бажан, Безжданко, Жадан, Нечай, а також болгарські імена Ждан, Желан і польське Czekan.

Перше письмове згадування імені Ждан відноситься до XIII століття. Ім'я Ждан зустрічається в житії святих Бориса і Гліба. Вже у 1437 році в закарпатському селі Ремета згадується кріпак на ім'я Валентинус filius Zdyan. У Житомирі в 1545 році фіксуються імена Bohdan і Żdan, а в Києві в 1552 році - Ждан Чоботар. У 1569 році на Волині значиться пан Ждан Копленський, а в 1571 році - пан Ждан Танкович. У берестейському документі 1583 року зустрічається Ждан Самойлович.

Найбільше згадок про ім'я Ждан виявлено в письмових пам'ятках XVII століття, зокрема з Волині. Ім'я Ждан фігурує в козацьких реєстрах 1649 року 42 рази. Так, наприклад, козаки Чигиринського полку носили імена Ждан Пуза та Ждан Панкевич.

Станом на 1666 і 1660 роки, в переписних книгах було виявлено багато слов'янських імен, включаючи Ждань Корнилович, Ждань Иванов, Жданко Шолгач та інші.

Ім'я Ждан також відоме в Чехії, Білорусі та Росії. У російських ономастичних словниках Ждан вважається актуальним особовим ім'ям, тоді як українські словники його ігнорують, разом з такими іменами, як Бажан та Жадан. Однак у деяких містах України, таких як Тернопіль та Луцьк, спостерігається відновлення традиційних слов'янських імен.