Історичне значення (Словник):
Ім'я Волос (рідше у вигляді Влас) в Україні вперше зафіксовано з середини XV століття. Воно часто зустрічається в списках особових імен, у тому числі серед календарних іншомовних. Наприклад, у записі синів та батька шляхетської родини за 1435 рік з закарпатського села Уґля зазначено: "Григорій Волос, син Стана". У 1471 році синів і батька іншої шляхетської родини зафіксовано під цією ж прізвищевою назвою: "Івась, Ст. Влас (Волаз)".
Подібні записи з ім'ям Волос спостерігаються також на території Польщі в Середньовіччі. Наприклад, у 1463 році згадуються "Іван, Олекса і Волос", у 1475 році – "Людина Волош alias Власин", а в 1491 році – "Йоганн, діто Федор alias Волош". Протягом наступних років (1485, 1515, 1570) антропонім Волос однозначно виконував роль прізвищевої назви.
У "Описах королівщини в землях руських" з 1565 року антропонім Волос все ще виконував роль власного імені: наприклад, "Волос Дмитров", "Волос Кірдас". Відомості за 1506 рік також свідчать про використання імені: "Волос Озимкович - м. Бєлськ". Подібна ситуація спостерігається в Підляському воєводстві Польщі XVI століття, де ім'я Волос зустрічається поряд з іншими українськими іменами.
Наприклад, антропоніми Makar Huszcza, Wolos Bartnik, Wasil Bondar, Ostapko Kolesnik, Tiwun Kożemiaka, Kurilo Tiwun та ін. (там же, с. 84).
Ім'я Volos чи Volosz уживаним було також у селах середньовічного Марамороша (Kadlec, с. 468); 1649 р. до Реєстру запорозьких козаків (Брацлавський полк) записано Волоса Старого (РВЗ, с. 239), а в Канівському полку на той час згадується патронімічне прізвище козак Миско Волосєнко (РВЗ, с. 123).
Лексема "Волос" щедро представлена і в традиційній топонімії Карпатського регіону. Так, на 1443, 1453 і 1515 рр. припадають перші письмові згадки села Волосів нинішньої Івано-Франківської обл. (Худаш Карп, с. 249-250). У селі Заринові на Перечинщині досі зберігається назва частини села Волосув (род. відм. — Волосового). Мікротопоніми Волосов, Волосинъ та інші подібні назви на Закарпатті наводить також О. Петров (Петров Карп, с. 153). Патронім "Волосовинъ" за 1565 р. з Вінничини згадується в Архіві Південно-західної Русі в описі міщанина Барського Микити Волосовина (Арх ЮЗР VII/2, с. 131).
Походження власного особового імені "Волос" дискусійне. Є щонайменше три можливі інтерпретації:
а) Особове ім'я "Волос" — це назва міфологічної істоти, власне, назва східнослов'янського скотячого бога, покровителя худоби, яка (паралельно з назвою "Велес") згадується 988 р. у зв'язку з хрещенням Русі, а етимологічно пов'язана з праслов'янським *volstь — "власть" чи *vels- або *vols- — "володіти". Аналогічні перетворення сталися з міфонімами Бог, Дажбог, Перун;
б) Це етнонім кельтського походження (волоси/волохи), яким кельти раніше називали всіх романців;
в) Це фонетично адаптований варіант календарного імені грецького походження "Влас" (гр. Βλάσιος) до східнослов'янських повноголосних слів типу Волос, голос, колос, що в перекладі українською означає "тупий" (Петровський, с. 72) чи "кривоногий", "заїка" (Трійняк, с. 72).
Висловлювалася також думка, що особове ім'я "Волос" могло утворитися від котрогось зі слов'янських двоосновних імен на зразок Володимир, Володислав усічувально-суфіксальним способом за допомогою однофонемного суфікса -с (Остапі, Українські, с. 137).
