Ім'я «Владислав»

Це південнослов’янський, чеський і словацький відповідник українського імені Володислав. Варіант імені Владислав утворено від слов’янського неповноголосного дієслова владѣти ("володіти, панувати") та іменної основи слав(а) (див. Svob 79; Железн. Типи 207).

Під впливом чеської мови вже у XII–XIV століттях ім’я поширилося в Польщі, де майже повністю витіснило місцевий еквівалент Włodzisław. Наразі в Польщі зареєстровано понад 312 тисяч Владиславів, тоді як ім’я Włodzisław носять лише 160 осіб (див. Grzenia 330–331).

В Україні та Росії ім’я Владислав закріпилося переважно завдяки південнослов’янській, зокрема церковнослов’янській, традиції, і з часом стало загальнослов’янським.

Поширення імені Владислав в Україні
Перші записи цього імені в Україні датуються XIV століттям. Носії імені Владислав у той час належали здебільшого до польської шляхти (див. ССУМ 1, 179), але траплялися й серед інших верств населення.

Наприклад:

• 1570 рік: Владислав Андрієвич (див. Демчук 37);
• 1575 рік: Владислав Збаразький (див. Арх. ЮЗР VII/1, 216);
• 1645 рік: Władysław Chrebtowicz (див. Арх. ЮЗР II/1, 281);
• 1650 рік: Владислав Немирич (див. Арх. ЮЗР VII/2, 430).

Регіональні особливості
Неповноголосна форма імені Владислав була відома також у різних регіонах України, зокрема на Гуцульщині (див. Vincenz 299). У Тернополі ще у XX столітті хлопчикам часто давали це ім’я (див. Свистун 8).