Історичне значення (Словник):
Найдавніші записи особового імені Величко приходять з латино-мовних пам'яток з південних схилів Карпат. Наприклад, 1437 року зафіксовано: Lucas filius Welyczko та Cosmas similiter Welyczko в селі Коромля біля міста Ужгорода. Протягом XVI - XVII століття це ім'я часто зустрічається в Марамороші. Наприклад, 1519 року: кріпак Jo. Weleczko в селі Липча; 1549 року: шл. Ge. Waynaghy alias Wylyczko в селі Вонігово; 1553 року: кріпак Weliczko Nyavalya в селі Горінчово; 1578 року: кріпак Velychko Kurta; 1605 року: кріпак Velicsko Lazor у Руському Полі; 1715 року: Zsotun Velicska в селі Бедевля.
В 1563 році ім'я Величко було зафіксовано на Поділлі: Іван Величко в місті Кременець. На Наддніпрянщині ім'я Величко кілька разів згадувалося в реєстрах війська запорозького 1649 року, як козак Брацлавського полку Величко Босовський, Величко Городецький та Величко Бунаєвський. Від імені Величко утворюються патроніми, такі як Veliczat, Величканич, Величковський, а також формуються прізвища, як, наприклад, Самійло Величко.
Також відомі козаки Уманського полку 1649 року: Роман Величченя, Грицько Величченко та Іван Величченко, а також козаки Білоцерківського полку Тимош Величченко та Васко Величченко, і козак Корсунського полку Семен Величко.
Ім'я Величко відоме також за межами України. Наприклад, у білоруському місті Мозир у 1552 році значиться селянин Величко Кондратович. З XIV століття і до сьогодні ім'я Величко фіксується в Сербії та Болгарії. За словами дослідників, у болгарському контексті ім'я Величко було побажальним і виражало ідею «Нехай виросте великим!». Отже, ім'я Величко - це старовинне слов'янське внутрішньородинне ім'я, утворене від прикметника «великий» за допомогою суфікса -ко або безпосередньо від прикметника в зменшувальній формі «величкий».
