| Відмінок | Відмінювання |
|---|---|
| Називний — Хто? | Славута |
| Родовий — Кого? | Славути |
| Давальний — Кому? | Славуті |
| Знахідний — Кого? | Славуту |
| Орудний — Ким? | Славутою |
| Місцевий — На кому? | Славуті |
| Кличний — Звертання | Славуто |
Історичне значення (Словник):
Транслітерація
Стать
| Відмінок | Відмінювання |
|---|---|
| Називний — Хто? | Славута |
| Родовий — Кого? | Славути |
| Давальний — Кому? | Славуті |
| Знахідний — Кого? | Славуту |
| Орудний — Ким? | Славутою |
| Місцевий — На кому? | Славуті |
| Кличний — Звертання | Славуто |
Мрійно шепочуть хвилі дніпрові...
Пісню десь чути, зорі сіяють,
Сивий Славута човен гойдає...
Хвилі дніпрові мрійно шепочуть -
Чорнії брови, синії очі..
5.**
Я до тебе прийшов із захопленням сина
Од степів, де Славута легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине |
Краплю сили вдихнуло у серце моє. |(2)
Да на коня сідай,
Да їдь понад лугом Базалугом,
Та понад Дніпром-Славутою.
До як ушкала гудуть, ей, – до ти схоронися,
А як лебеді ячать, ей, – до ти озовися,
То тоді то як Ушкала гудуть то ти схоронися
Як Лебеді ячать до них озовися
Як Козаки йдуть понад Дніпром-Славутою
То ти озовися
Да Шапочку на Копію іскладай
Да на Коня сідай
Да їдь понад Лугом-Базалугом
Та понад Дніпром-Славутою
До як Ушкала гудуть ей до ти схоронися
А як Лебеді ячать ей до ти озовися
А спішив я в рідний дім -
В місто древності, в місто юності
Над Дніпром-Славутою моїм.
О, майданів прибій,
Щира мова, мов спів,
Прийдуть від віку незнанії зела,
Широкі простори,
Славу Славута котитиме буйно
Від моря і до моря.
Лавами, лавами, глянь,
Україна - моя сестра,
Бо в цей день удвох народилися
І у хвилях Славути – Дніпра
На щасливі літа охрестилися.
І у хвилях Славути – Дніпра
Якось на Святу неділю,
На Славуті спочивав.
Там зустрів я свою мрію,
Як побачив - покохав.
Мрійно шепочуть хвилі дніпрові...
Пісню десь чути, зорі сіяють,
Сивий Славута човен гойдає...
Хвилі дніпрові мрійно шепочуть -
Чорнії брови, синії очі..
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро, Славута оживе
І заспіваєм: "Ще не вмерла |
Країна наша і не вмре!" | (2)
5.**
Я до тебе прийшов із захопленням сина
Од степів, де Славута легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине |
Краплю сили вдихнуло у серце моє. |(2)
Приспів:
На кручах Славути – Дніпра
Цвіте білим цвітом калина -
Символ Любові, Добра
Промах хвилю розрізає,
Дніпр, Славута рве дарма,
Стерновий все налягає,
Отаман співа: гей, га!
Засумуй, трембіто,
Що галицька сила
Та від Збруча по Славуту |
Трупом застелила.* |(2)
_________________________________
Твої ниви рясніють від благ,
Що їх щедро дарує природа,
І Славута - наш символ звитяг
Через серце струмує народу!
Лиш тоді ця прекрасна земля
Гей, гей, гей! Ти, грай, музико, грай!
Гей, гей, гей! Про наш коханий край!
Біля Дніпра й Славути нашій країні бути!
Приспів:
Ти, що хвилі здіймаєш круто,
Котиш радість ночей і днів,
Зустрічай, дорогий Славуто,
Із чужинних доріг синів!
Вишневим подихом земля
Гуртує нас і окриля!
Дніпро-Славута дзвінко гра,
Краса Карпат бринить, співа!
Хай на добро усім росте
Я з собою візьму радість свою.
Ось і гірка Володимирська
На Дніпро-Славуту дивиться,
Добрий день, великий князь, -
Чемно вклонюсь.
Гей, то ж не вітри буйнії дуби нагинали,
На Дніпрі-Славуті хвилі-гори підіймали,—
То хвиля народного гніву здіймалась.
Серця гартувала,
Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?"
Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути:
"Дніпр-батьку, Славуто!
Сам собі думаю да гадаю,
Що твоїх козаків у себе не видаю:
Ясу воздавали,
На Лиман-ріку іспадали,
К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:
"Хвалим тя, господи, і благодарим!
Були п'ятдесят штири годи у неволі,
Не висохне зілля кохане.
Мені його вік не забути
Біля Сули і Славути,
Чи у найдальшім краю.
Я завжди любов свою,
Приспів:
Ти вічна, як правда, ти вічна,
Як води Славути-Дніпра,
Бо маєш ти силу святу і магічну –
Надії, любові, добра!
Рано в Путивлі - ой, далеко чути -
Плаче княжа жона;
То Ярославна у Дніпра-Славути
Помочі виклина:
"Дніпре, не кинь ти мого лада
Приспів.
Де б я не був, а кручі Славути,
Села й міста в подніпровім краю,
Як матір свою, я не можу забути,
Де є в світі кращі ріки,
Як Дністер, Дніпро-Славута?
Хто покине їх навіки,
Тому в серці вічна смута.
Де степ і гори й Чорне море,
Дніпро-Славута і долина,
Де неосяжнії простори -
Моя це рідна Україна!
Ой молився в полі козаченько:
Україна, Матір Божа-ненько!
Дай же сили від Дніпра-Славути
розірвати полонянські пути!
І що із собою на січ принесе.
Уже Дід-Славута, Дніпро наш гуде
То древній Перун до ріні зове.
Він кличе до полку де предки стоять