| Відмінок | Відмінювання |
|---|---|
| Називний — Хто? | Сірко |
| Родовий — Кого? | Сірка |
| Давальний — Кому? | Сіркові |
| Знахідний — Кого? | Сірка |
| Орудний — Ким? | Сірком |
| Місцевий — На кому? | Сіркові |
| Кличний — Звертання | Сірче |
Історичне значення (Словник):
Транслітерація
Стать
| Відмінок | Відмінювання |
|---|---|
| Називний — Хто? | Сірко |
| Родовий — Кого? | Сірка |
| Давальний — Кому? | Сіркові |
| Знахідний — Кого? | Сірка |
| Орудний — Ким? | Сірком |
| Місцевий — На кому? | Сіркові |
| Кличний — Звертання | Сірче |
Кошенята затремтіли,
У хатинку захотіли,
Наш Сірко злякався й хутко
Заховався в свою будку!
Кап–кап–кап, дощик пішов! | (2)
Вовки й ті завили.
Бійся, вороже! До тебе
Встав Сірко з могили!
Наслухався, надивився,
У того діда мешкав пес,
Що мав ім'я Сірко.
Гав-гав-гав-гав-гав,
Гав-гав-гав-гав-гав,
Дід Охрім впився в дим,
Дід Панас в багні зав"яз,
Дід Денис Сірка загриз,
Дід Баймак зі страху вкляк...
Дід Микола бігав голий,
Гой, єси Чортомлик,
Славная Січ!
Отамана Сірка Йвана
Запорозька Січ!
З'їли цього кабана наші гості,
А Сіркові довелось гризти кості.
Як розходилась рідня, заспівали "На коня",
А Сіркові довелось гризти кості.
Забий собі у люльку трохи доброго табака,
Бо ми не палимо з Сірком, Сірко - то мій собака,
Налив сам собі одну, куме, бо в мене ще є,
А Сірко, собака мій, то він горілки не п'є.
Приспів.
З Сірком у худригах, в Сибірах спочив,
Щаслива доля втопилась з човнів,
Як на Богдана мара найшла,
Не забудуть турки, не забудуть,
Як з Сірком бенкетували.
Гей, гей, з вина червоного, з червоного |
Буйні голови поклали. | (2)
Заживемо, як люди, будем не бідувати:
І картоплю садить, і горілку варить.
Буде жирний Сірко стерегти нашу хату |
І на радість батьками будем діток ростить! | (2)
Кошенята затремтіли,
У хатинку захотіли,
Наш Сірко злякався й хутко
Заховався в свою будку!
Кап–кап–кап, дощик пішов! | (2)
Вовки й ті завили.
Бійся, вороже! До тебе
Встав Сірко з могили!
Наслухався, надивився,
Відгукніться з віків герої:
Довбуш, Кармелюк, Сірко та Богун!..
Нас ведуть до держави нової
"Свобода", "Народу Воля", КУН, ОУН!
Нечисть люта, геть додому,
Поки тепле море!
Бо Сірко як розлютує,
Ой, буде вам горе!
Козаченькі вуса крутять,
І листа у вражий стан
Із реготом моцним
Підписав Сірко Іван
З військом Запорозьким: (x2)
Тягне соло котяче:
Я - Сірко котеня -
Що на світі є краще?..
Я мандрую щодня,
Таких, як я тягли на палю без жалю,
Такі, як я, чомусь завжди "щось зайве" знали...
Такі, як я, були Сірко та Кармелюк,
Такі, як я, в бою зі смертю в жмурки грали...
Такі, як я, крізь сьомий піт, тягли вперед,
Лине слава гомінка
Нікополя - міста,
Подвиг мужнього Сірка -
Доля промениста!
Хто ти є, сірий весь?
Я – Сірко, вірний пес!
Хочеш з нами? Тож сідай!
Їдьмо в дивокрай!
У того діда мешкав пес,
Що мав ім'я Сірко.
Гав-гав-гав-гав-гав,
Гав-гав-гав-гав-гав,
Обезголовлене віче-енд-віче?..
Очі сенатори зичуть в Сірка,
Їм я дивитися в очі не стану,
Хай буде правда до болю гірка,
Де Дніпро - ріка,
Закричали запорожці
Кошовим Сірка,
Обирали отаманом,
На чоло - землицю,
Дід Охрім впився в дим,
Дід Панас в багні зав"яз,
Дід Денис Сірка загриз,
Дід Баймак зі страху вкляк...
Дід Микола бігав голий,
Приспів: (2)
Пам'ятають кручі, Славутич-ріка
Славнії діла отамана Сірка -
Там, за порогами, степом-дорогами |
Досі гуляє душа козака. | (2)
Богданову славу, й Мазепи,
Відвагу Сірка і князів
Вклади в своє серце як треба
І смерть подолати зумій.
Гой, єси Чортомлик,
Славная Січ!
Отамана Сірка Йвана
Запорозька Січ!
Допоки господарі стіл накривали,
І хлопці ганяли налякану курку,
І злого Сірка задобряла ти салом.
А потім почалися гучні забави:
Місто моє молоде!
Тут Отаман Сірко
І Гетьман Мазепа гуляв.
У долинських краях
ІІ
Чорною хмарою село все накрило,
З буди не вилазить собака Сірко,
У баби кури вже і яйця не несуть,
А дід загубив від кобили сідло
Та от вчора дуже пізно,
Коли чай пили усі,
Син Сірка загавкав грізно,
Затріщали враз кущі...
Ми - правнуки Богдана,
Ми - правнучки Сірка,
А мати Україна -
У нас у всіх одна!