Історичне значення (Словник):
Антропонім «Шульга» в староукраїнських текстах не виявлено, але засвідчено патронім від нього. У 1366 році в місті Перемишль називається патронім Шюлжич, що однозначно підтверджує, що таке ім'я мусило існувати. Посереднім доказом того, що іменник «шульга», означаючи 'лівша', у слов'ян справді використовувався в функції власного особового імені, може служити запис із Білорусі 1541 року: Шульга Адреевич.
Щодо слов'янського особового імені «Шум'ята», воно утворене від назви акустичного терміна «шум» за допомогою форманта недорослості -'ат(а). Переконливим аргументом на користь того, що таке утворення, як «Шум'ята», справді могло виконувати роль особового імені, є запис 1552 року з міста Мозир: Яков Куземчичь, Шумята брат єго. Споріднені утворення від антропооснови «Шум» рясно представлені в Україні й пізніше. Наприклад, патронім 1570 року Іван Шумович із міста Луцька; патронім 1659 року Лёшка Шумов з міста Путивля; чи патронім 1672 року з міста Києва Іван Шумейко, сотник.
