Історичне значення (Словник):
**Русин** – давньослов'янська особова назва, що має суфікс одиничності -ин, і походить від етноніма "рус", що означає 'східний слов'янин', 'українець'. Найдавніші згадки про це ім'я на українських землях датуються XIII століттям. Відповідно до законів називання, більшість подібних записів походить з територій, на яких українці жили поряд або в змішаних поселеннях з представниками інших національностей.
Наприклад, у 1213 році в записах згадується "se esse liberos et genere Rutenos" – жителі села Бану комітаті Красна. Інша згадка – село Rusen біля міста Шариша у 1387 році. У письмових пам'ятках XIV–XV століття антропонім "Русин" сприймався як власне ім'я або як етнонім. Наприклад, у 1390 році згадується Русин Плаксич – литовський пан, а у 1450 році – наш богомолебник non Русин у місті Сучава.
У XVI столітті також вживалося особове ім'я Русин у Білорусі. Приклади: у 1528 році записано Русин Чаринович, а в 1545 році – "plebanus Ruthenus" у селі Чумальово. У 1585 році згадується кріпак Nic. Ruzyn у селі Колочава.
У XVII столітті термін "Русин" стає прізвищем. Наприклад, у записах козаків Корсунського полку 1649 року фігурують Іван Русиненко та Мартин Русиненко.
Також антропонім "Русин" відомий у Польщі з XIV століття. Приклади: у 1386 році зустрічається Nicolaus dictus Rusin, а в 1394 році – Pessiconi dieto Russzyn.
Варто зазначити, що особове ім'я Русин відоме серед сербів, хорватів та болгар, де воно асоціюється зі значенням 'блондин'.
