Історичне значення (Словник):
**Осмомисл** — давньоруське двоосновне особове ім'я, яке складається з числівника -осм- 'вісім' (порівняйте з польським ім'ям XV ст. Osmo-rog) та іменникової основи -мисл- (порівняйте з ім'ям Добромисл). Ім'я утворене за аналогією до слов'янського іменного зразка Semimysl, оскільки станом на кінець XII століття це слово у слов'ян вже більше асоціювалося з магічним числом сім, ніж з іменником сім'я. Також існує порівняння з польським ім'ям XIII століття Siemimysl.
Компонент осм- в імені Осмомисл, ймовірно, є реліктом індоєвропейського слова "осьми" (octo), первісним значенням якого було 'дві четвірки сумарно'. Порівняйте також з українським топонімом Осьмиловичі, який відомий з 1555 та 1605 років, основою якого також є числівник *Osm-.
Перший із відомих нам Осмомислів — Ярослав Володимирович Осмомисл (роки життя 1130 - 1187), син Володимирка Володаревича, князь галицький. Осмомисл згадується в "Слові о полку Ігоревім", на думку автора, за те, що він мав "вісім смислів", що означає, що він був дуже розумний та мудрий.
Із сучасних антропонімів числівникова основа "вісім" представлена лише в кількох прізвищах, таких як Осьмак, Осьмачка та деяких інших.
