Відмінок | Відмінювання |
---|---|
Називний — Хто? | Кохан |
Родовий — Кого? | Кохана |
Давальний — Кому? | Коханові |
Знахідний — Кого? | Кохана |
Орудний — Ким? | Коханом |
Місцевий — На кому? | Коханові |
Кличний — Звертання | Кохане |
Історичне значення (Словник):
Транслітерація
Стать
Відмінок | Відмінювання |
---|---|
Називний — Хто? | Кохан |
Родовий — Кого? | Кохана |
Давальний — Кому? | Коханові |
Знахідний — Кого? | Кохана |
Орудний — Ким? | Коханом |
Місцевий — На кому? | Коханові |
Кличний — Звертання | Кохане |
Козаченьку Серденьку
Де ж ти будеш прала Дівчино Кохана
На Вкраїні Далекій
На Крутій Горі тай на Синьому Морі
Пішла Марися в Дунай по Воду
Я за ньом! Гей я за ньом
За Том Марисьом Коханом
В Нашой Марисі Красна Хусточка
Приспів:
Кохання мить... Кохана спить
Десь на краю чужого океану,
А явір – явір шелестить
Приспів:
Дружино, дружино,
Кохана людино,
Твій погляд – квітуча весна.
Дружино, дружино,
Дівчино Кохана здорова була
Чи вже ж Ти мене та не забула
Приїхав до Тебе Біг Тебе знає
Дівчино Кохана здорова була
Хіба ж Ти Серденько мене забула
Забула забула Голубе Сивий
Ген під Вишнями їй про Кохання розказать
В той час Кохана жду на Тебе
Я жду щоб висказать Тобі
Моє Кохання мої Бажання
Аби примножити нашу любов.
На крилах щастя літаю я,
Коли шепочеш: Кохана моя!..
Таку любов треба берегти,
Так хочу бути я там, де і ти!
Приспів 1:
Gm F
Кохана, зникаю з твого екрану
Gm
Мене не видно кохана,
Ти сиділа край віконця - у очах печаль,
І весняний промінь сонця не втішав,нажаль.
Я так просив тебе: "Кохана, посміхнись!"
Але той сум в очах твоїх залишивсь.
Як ти мені промовила: "Коханий" –
Я в небеса вдоволено злітав.
І відповів схвильовано: "Кохана".
І квітнуть ніжно й трепетно уста.
В пелюсткову п'янку заметіль.
У саду
Вперше мовив: "Кохана жадана".
Досі тут
Не зів'яли слова саме ті.
Я вже не чую голос твій,
Ти не приходиш уві сні,
Та серце моє - назавжди твоє, Кохана!
Моє нестримне почуття
Вже не поверне до життя ту мить,
Ти ступи у колиску моєї душі.
Я готую для Тебе початок нового світання,
Тої казки, Кохана, яка не лягла у вірші.
Довгі ночі і дні, а Тебе все немає, немає,
Красуня, як зоряна ніч, духмяна.
Її врода, як пречисте небо голубе,
Дозволь любити, назвати "Кохана!"
Я малюю її портрет в уяві...
"Коханий, коханий, кохай!"
Й моїми вустами виспівують гори:
"Кохана, кохана, кохай!" –
Мене ти кохай!
В палких обіймах завмирати,
Тебе, жаданий мій, кохати!
Тож пригорни, скажи: Кохана!
Ти - наймиліша і жадана!
Моє "Люблю!.." летить до неба -
Приспів:
"Мила" - "Милий"
"Кохана" - "Коханий"
Чом осінь така багряна?
Чом про тебе вітри
Козаченьку Серденьку
Де ж ти будеш прала Дівчино Кохана
На Вкраїні Далекій
На Крутій Горі тай на Синьому Морі
І клонить голову на грудь.
А сотник просить, сотник молить:
"Кохана, не забудь".
Сіріє ранок, світла гаснуть,
Бачу що!?!
Мила! Люба! Кохана!
Ти ніколи не перестанеш.
А без тебе - це втома,
І до цих пір тебе не збагну.
Буваєш ніжна, весела і щира
Кохана, мила, жадана, а я
Коли тебе зі мною немає
Шепчу про себе твоє імя.
З тобою ми удвох,
Тебе я називав "Кохана",
Шепочу знов і знов,
Що ти у мене так прекрасна,