Історичне значення (Словник):
**Опис імені 'Грім'**
Ім'я Грім має давню історію і першу письмову згадку на Русі датує 944 роком. Воно пов'язане з особою боярина Сфірки Улебовича, який здійснював посольство князя Ігоря Рюриковича до греків. У 1363 році на польських землях згадано антропонім Marcus Hrom, в якому присутній щілинний звук "h". У XV столітті також фіксуються споріднені антропоніми, такі як Gromisław і Gromisłaus, а також кілька інших похідних форм, наприклад, Fedor Hromicz de Pleszowice (1471 рік), Громиш, Громко, Громник.
Згадки імені Грім на території України містяться в пам'ятках XVI – XVII століть. Наприклад, у 1552 році зафіксовано антропонім Нгот у місті Луцьк, у 1563 році – Iwan Grom у місті Кременець, у 1620 році – Гром Козел у селі Нараївка. Із основою Гром- також зустрічаються форми Гром, Громко, Громенко, Громило на Лемківщині в кінці XVIII століття. Крім України, імена з коренем Гром зустрічаються в Білорусі, Росії та Чехії.
Етимологічно, лексема Грім має праіндоєвропейське походження й означає відоме атмосферне явище, яке викликане електричними розрядами. Через слов’янську традицію це слово стало також вживатися для позначення бога-громовержця Перуна, а згодом перейшло на людей. Наприклад, відомі особисті імена, як-от Громислав, та прізвище полковника Білоцерківського полку Михайла Громика.
