Ім'я «Гранко»

Ім'я Гранко походить від українських прізвищ Гранко, Гранчак, а також від південнослов'янських імен. Наприклад, у 1699 році в записі згадано кріпака Hranko Fedur з села Неліпи (Maksay 574); у 1648 році згадується кріпак Hranchi Hawrilo з міста Свалява (Maksay 528); у 1773 році в антропонімічному записі зазначено Hrontsak з села Гачава (Пе Пред 323). Сучасне закарпатське прізвище Гранчак також має зв'язок із цим ім'ям (див. Чу Прізв. 158).

Для українців ім'я Гранко є запозиченням із хорватської мови (порівняйте сучасні хорватські зменшувальні імена Hranko, Hranća, Hranće, Hranac тощо), які співвідносяться з повними двоосновними іменами Hranimir, Hranislav, Hranivoj (Śim 142, 417). Основою цього імені, ймовірно, слугувало дієслово "hraniti", що в перекладі означає "охороняти, стерегти, берегти".

Зміна українського глухого /х/ на дзвінкий /г/ відбулась під впливом як хорватів, так і угорців, у яких глуха фонема /х/ передається літерою /h/. У болгарській мові імена Хранко, Хранимир, Хранислав дотепер передаються через кириличну літеру /х/ (Илчев 521-522).