Ім'я «Глух»

Ім'я 'Глух' у східних слов'ян уперше фіксується лише у 1444 році. Однак назва північноукраїнського міста Глухіє, яка, безумовно, походить від особового імені Глух, згадується вже у 1152 році. Додатково, у 1620 році фіксується прізвище Глухий Корченя з села Чорна. Також є запис 1620 року з села Чорна на Сході Волині – комірниця Глущиха.

Більшість записів українських прізвищ з основою Глух-, таких як Глухотич, Глушаниця, походять з XVII століття. Багато прізвищ типу Глухан, Глуханич, Глухиня, Глухота, Глущенко згадується лише з XVIII століття. Наприклад, у 1649 році згадується прізвище полковника Уманського полку Йосифа Глуха, а також козака Уманського полку Івана Глуха та козака Канівського полку Никона Глуха.

Похідні від зазначеної антропооснови записи з 1672 року вказують на кенеза Hlukotics з села Глуханівка на Воловеччині. У 1704 році фіксується кріпак Hluchinia Стефан з села Йовбовиця. Отже, нечленний прикметник 'глух' (глухий) став власним особовим іменем.

На польських землях антропонім Głuch письмово засвідчується вже у 1225 році. У сербів ім'я Глоушъць згадується лише в XIV столітті.