Історичне значення (Словник):
Давнє слов'янське усічено-суфіксальне іменне утворення від одного з двоосновних імен зразка Доб'ємир, Доб'єслав, у яких прикметниковий компонент Dobę- означав 'добрий, ліпший'. Найдавніші українські фіксації антропоніма Доба та споріднених із ним прізвищ Доба, Добак, Добан, Добей, Добко сягають XVI століття і походять із південних районів Закарпаття.
Наприклад, у запису 1378 року згадується кріпак з ім'ям Dobou з села Яноші. Імена з основою Dob вживалися довгий час у Чехії.
Доб'єслав — це давнє слов'янське утворення від основи доб- у значенні 'добрий, ліпший, відважний' + компонент -славъ. Первісним його значенням могло бути 'славний хоробрістю'. Першими носіями імені Доб'єслав на українських землях у 1368 році були поляки та словаки: пан Добєслав Кошицький у місті Львів. У Польщі ім'я Dobiesław згадується вже з XIII століття, тоді як серед українців воно фігурує лише з XV століття.
Наприклад, у 1447 році згадується Dobesłaus, в 1479 році — Doboslaus, і в 1479 році — Dobosław. Також існує ойконім Коломийського району Івано-Франківської області — Dobiesławcze, перша згадка якого припадає на 1453 рік.
