Відмінок | Відмінювання |
---|---|
Називний — Хто? | Данило |
Родовий — Кого? | Данила |
Давальний — Кому? | Данилові |
Знахідний — Кого? | Данила |
Орудний — Ким? | Данилом |
Місцевий — На кому? | Данилові |
Кличний — Звертання | Даниле |
Іван Франко
Персонаж Данила
Іван Франко
Персонаж Даниле
Пестливе | Кличний |
---|---|
Данилко | Данилче |
Данилонько | Данилоньче |
Данилочко | Данилочче |
Даня | Дане |
Данько | Даньче |
Данцьо | Данцю |
Данусик | Данусиче |
Значення
Транслітерація
Пестливі звертання імені Данило
Творення по батькові
Стать
Імена що личать до по-батькові Данилович:
Відмінок | Відмінювання |
---|---|
Називний — Хто? | Данило |
Родовий — Кого? | Данила |
Давальний — Кому? | Данилові |
Знахідний — Кого? | Данила |
Орудний — Ким? | Данилом |
Місцевий — На кому? | Данилові |
Кличний — Звертання | Даниле |
Чи із Канева Андрій,
Чи Василько, чи Петро,
Чи Данилко, чи Дмитро,
Чи Назар, чи Рафаїл...
Ой, вже немає в мене сил.
Олексій, Петрусь, Андрійко,
Маркіян, Олег, Сергійко,
Северин, Марко, Данилко,
Юрчик, Ромчик і Василько,
Таня, Люба і Софійка,
Шовковії вірвечки.
Мальовані бильця
Для Данилка і Гриця.
Хмари йшли за обрій,
Нам мужність, одвага і сила
Дається віками у спадок,
Славетного князя Данила |
З нас кожен достойний нащадок. | (2)
Як часто в погонях
Стою в задумі на валу,
У Володимирі, на Лузі,
Де князь Данило похвалу |
Приймав за подвиг по заслузі. | (2)
Як не озьме мене Кузьма,
То озьме Данило!
А в Данила файна нива,
Але стара хата,
Я не піду за Данила,
Бо львівське пиво...
Навіть преславний Данило король
Пінку здував і робив "голь-голь-голь..."
Рано і ввечір пиво він пив,
1.
У Данила-короля,
є похресниця Земля.
На Волинь опісля бою,
Московські прівєти мужньо він зустрів!
Задививсь Данило в синю височінь,
Задививсь Король наш в синю височінь.
Передав нам силу, силу поколінь:
Наш величний і славний Тернопіль!
Тернопіль, князь Данило в задумі стоїть,
Тернопіль, став Франко із пітьми лихоліть,
Тут Шептицький і Йосип Сліпий
А пухкенькі ручки, мовби пампушки! | (2)
Ой, веселий наш хлопчик Данилко,
А хитренький, немов лисеня,
Ти на маму подібний, дитинко,
Чи із Канева Андрій,
Чи Василько, чи Петро,
Чи Данилко, чи Дмитро,
Чи Назар, чи Рафаїл...
Ой, вже немає в мене сил.
Олексій, Петрусь, Андрійко,
Маркіян, Олег, Сергійко,
Северин, Марко, Данилко,
Юрчик, Ромчик і Василько,
Таня, Люба і Софійка,
Йолочка,зажгись!
Таке враження,що новий рік-це бенефіс Андрія Данилка.
На жаль,дітки забувають,що є Дід Мороз.Ми нагадаєм
Шовковії вірвечки.
Мальовані бильця
Для Данилка і Гриця.
Хмари йшли за обрій,
Господи помилуй! Господи помилуй!
А, Святий Данилко, збігай по колиску.
Але-Алелуй! Але-Алелелуй!
Христа колисати, не дати плакати.
Люди, правнуки білого лева,
Низький уклін королеві,
Славний Данило благословив,
І перло, як в суховій, до броду
Сила різного народу,
Нам мужність, одвага і сила
Дається віками у спадок,
Славетного князя Данила |
З нас кожен достойний нащадок. | (2)
Як часто в погонях
Стою в задумі на валу,
У Володимирі, на Лузі,
Де князь Данило похвалу |
Приймав за подвиг по заслузі. | (2)
Горить у полум'ї мій тихий рай -
Князя Данило Галицького земля.
І душа голубом за небокрай
Злетіла у даль, за сині небеса...
Як не озьме мене Кузьма,
То озьме Данило!
А в Данила файна нива,
Але стара хата,
Я не піду за Данила,
Бо львівське пиво...
Навіть преславний Данило король
Пінку здував і робив "голь-голь-голь..."
Рано і ввечір пиво він пив,
А Морозенко з Джалалієм з Брацлавщини,
Іван Кречовський з Київщини,
А Данило Нечай з Вінниччини!
А за ними прилучани й ніженці,
Московські прівєти мужньо він зустрів!
Задививсь Данило в синю височінь,
Задививсь Король наш в синю височінь.
Передав нам силу, силу поколінь:
Татарва обсіла кручі старого Дніпра, -
Em Am D Hm D Em
Місто тоді боронили галицькі вої князя Данила.
Приспів:
Храму Переможця Юра,
C Em
Це ж Король Данило звів
H7 Em
Галицьку столицю Львів.
Доблудили сє т Доброму Пану
Т Доброму Пану Пану Данилу
Пане Даниле переночуй нас
Колись ми Тобі станем в Пригодї
Проміняє і дружину.
А для красеня Данила —
Вже і третя не вгодила".
Хай як хоче сварить мати,
Приспів.
А Дани.., а Данила карапуза
Не вида.., не видати із-за пуза.
Він мале.., він малесенький, як гнида,
Щось шуміло та цілу ніч, (2)
Не щурі топтали сіно, (2)
То Данило брав Марину,
Ой, на сіні да на сіні!
Не щурі топтали сіно,
Ой, на горі жовта бляха,
Полюбила дівка ляха,
Не так ляха, як Данила,
Бо в Данила душа мила!
Князь Данило Галицький в честь сина Лева
Живий камінь заклав для життя і його освятив,
Львів назвав - загомоніли широколисті клени,
Наш величний і славний Тернопіль!
Тернопіль, князь Данило в задумі стоїть,
Тернопіль, став Франко із пітьми лихоліть,
Тут Шептицький і Йосип Сліпий
Павла, Грицька і Івана,
Яцька, Отецька і Гаврила,
І Кирила, і Данила,
Петра, Дмитра і Архипа,
Хому, Левка і Тараса,
Мерехтливі вогні заховані в чорних барвах.
У-у! У-у! Ходить шукати їх босий Іванко вночі,
У-у! У-у! Зробить із них у Данька коваля дукачі.
Кирпата весна
Любили мя чотири.
Перший любив Іванко,
За ним Василь і Данько,
Четвертого мала,
Такім йго прогнала.