| Відмінок | Відмінювання |
|---|---|
| Називний — Хто? | Чорнобиль |
| Родовий — Кого? | Чорнобиля |
| Давальний — Кому? | Чорнобилеві |
| Знахідний — Кого? | Чорнобиля |
| Орудний — Ким? | Чорнобилем |
| Місцевий — На кому? | Чорнобилеві |
| Кличний — Звертання | Чорнобилю |
Історичне значення (Словник):
Транслітерація
Стать
| Відмінок | Відмінювання |
|---|---|
| Називний — Хто? | Чорнобиль |
| Родовий — Кого? | Чорнобиля |
| Давальний — Кому? | Чорнобилеві |
| Знахідний — Кого? | Чорнобиля |
| Орудний — Ким? | Чорнобилем |
| Місцевий — На кому? | Чорнобилеві |
| Кличний — Звертання | Чорнобилю |
Димом, порохами поміж реп'яхами,
Дихає Чорнобиль нашими гріхами.
Ті зреклися мови, ті зреклися роду.
Отака історія рідного народу.
Що в недузі, в хворобі,
Що впало на них
Люте лихо - Чорнобиль!
Ми живі, здорові,
Вони ж завмирають,
Тут і Леся в граніті. І стежки нелегкої долі.
Височать обеліски. Чорнобилем плаче земля.
Україно моя! То ж приймай мої радощі й болі.
То ж не скривди мене. Україно кохана моя.
Ярославна й терпе лиха й Катерина із байстрям;
То дівуєш, то вдовуєш і продатись ладна всім,
Не чорноземами дивуєш, а Чорнобилем своїм
Жити, жити вже нестерпно та Вкраїно ти ще є,
Замість жовтня, сходить серпень на позорище твоє;
Приспів:
А над Чорнобилем – туман і дим
І смерті дзвін рве тишину.
І болем в серці таким страшним
По живому окопів нарили.
Затоптали сталевими танками,
Та весною Чорнобилем вкрили.
Приспів:
Не страшні тому нукліди й дози радіації.
Українцї - самогон, українці - міцний хрін,
Українці не бояться із Чорнобиля новин.
Українцї - самогон, українці - міцний хрін,
Українці не бояться із Чорнобиля новин.
До рідного краю.
А Чорнобиль чорний
Порина в руїні...
Люта сила спепелила
Вже давно фужери нами випиті,
Лиш блукають привиди прозорі
По землі Чорнобиля та Прип'яті.
Прийміть нас до себе в Європу!
Em
Ну хіба Чорнобиль є в нас, а в вас ше нє,
Але зато в нас є...
У душі – лейтенанти, хоча білий сніг біля скронь...
На землі і в повітрі кордони свої захищали
Та у пеклі Чорнобиля свідомо ішли у вогонь.
На землі і в повітрі кордони свої захищали
У душі – лейтенанти, хоча білий сніг біля скронь...
Димом, порохами поміж реп'яхами,
Дихає Чорнобиль нашими гріхами.
Ті зреклися мови, ті зреклися роду.
Отака історія рідного народу.
Лелеки білокрилі,
На рідну землю
В Чорнобиль прилетіли.
Мої лелеки,
Лелеки все кружляють,
Іде весна розбуджена і знов
В Чорнобиль теплий квітень завітав,
Живе земля у шепоті дібров,
Сторінку ще одну перегорта.
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались на весні.
Як сніжниця попелище біле
Сполох сирени спалив білий цвіт.
Радіаційній потік нищить світ.
Дзвони Чорнобиля і саркофаг
Сіють тривогу, зневіру і страх.
Їм казали: "Це скоро скінчиться,
Ви повернетесь знову сюди".
Та Чорнобиль і досі їм сниться,
А літає лиш вітер туди.
Мов з нір повилазили гади.
Моя Україна — Чорнобиля дзвін
І "Привид" у небі нестримний.
Це армія наша — безстрашний загін,
Твої очі повні сліз, довго була ти в неволі
І Чорнобиль обпалив твої коси і долоні
Ти згадаєш своїх синів, що підвели тебе на ноги
Ти не маєш рожевих снів, ти не мала своєї мови
Сумлінна мисль не має меж
Її спинити годі
І ти, Чорнобилю, ти теж,
Не маєш меж сьогодні.
Сльозові ріки, горя – океан,
В кінці-кінців, для того щоб померти |
Не треба нам Чорнобиль, чи Афган... | (2)
А скільки ще погасимо свічок?
Рятувальники МНС.
Згадаймо Чорнобиль, АЕС,
Героїв твоїх МНС.
Рятуючи наше життя,
Скільки нашої по світу
Сироти кровиці?..
Ще й дарунок нам - Чорнобиль,
Бо ми - українці!
Кохання в очах дівчат
Вижу я, сучкар від сучка
Із древа Чорнобиля
Ховаюся в натовпі
У великих містах,
А її все нема і нема.
Ще не визрів духовний Чорнобиль,
І свіжого вітру пориви,
Здається, не надто різкі.
Бо ми все пам'ятаємо,
Що забувадь не слід.
Хоча гроза Чорнобиля
В душі і не зітреться,
Та дух людської мужності
Герої ДСНС.
Згадаймо Чорнобиль, АЕС,
Героїв ДСНС.
Рятуючи наше життя,
Розвіє чорний попіл
І допоможе назавжди
Забути про Чорнобиль.
Приспів.
Що в недузі, в хворобі,
Що впало на них
Люте лихо - Чорнобиль!
Ми живі, здорові,
Вони ж завмирають,
Пережила ти жах репресій,
Голодомор, фашистську млу,
А потім грізний ще Чорнобиль
Вписавсь в історію сумну.
Та вижила. Перед тобою