Ім'я «Бут»

Ім'я Бут, а також назва, що звучить схоже – Бут, були досить поширені в українській антропонімії XVII століття. Наприклад, козак Переяславського полку 1649 року носив ім'я Бут Дацєнко, козак Чигиринського полку звалися Богдан Бут, а козак Полтавського полку – Бажан Бут. Від імені Бут були утворені різні похідні назви, такі як Бута, Буташ, Бутенко, Бутко, Бутковський, Бутович, Бутук та інші. Існує безліч думок щодо походження імені Бут. В. Шульгач вважає, що Бут є короткою формою імені-композита Голобут, в якому можна бачити ім'я *Виґьтігь або *ВиЬътёгъ. За версією Д. Бучка, ім'я Бут походить від давнього Будимир. В. Горпинич висловлює здогад, що бутами називали тих козаків, які, потрапивши в турецький або грецький полон, працювали пастухами, і їх прозвали давньогрецьким словом "бувріс" (тобто "пастух"). Тривале перебування полонених козаків у Греції призвело до вивчення місцевої мови, і таких людей часто називали перекладачами. Ян Свобода вважає, що ім'я Бут могло виникнути внаслідок видозміни слов'янського імені Богут. М. Гркович виводить ім'я Бут з імені Буда або Будимира, тоді як Ю. Редько пов'язує його з апелятивом "бут", що означає "чобіт" або "молода зелена цибуля". В басейні Середньої Тиси ім'я Butha вживається вже з XIII століття. У 1213 році воно фігурувало в документах, зокрема у записі про комітат Бігар. T. Скуліна вважає, що ім'я Бут може походити від російського дієслова "бутеть", що означає "грубішати". Н. А. Константинеску допускає кілька версій походження українського прізвища Бут.