Ім'я «Боговит»

Перше українське письмове згадування імені Боговит (власне, запис нереґулярного патроніма Боговитин) датується XV - XVI століттям і походить із Полісся та Волині. Наприклад, у 1401 році згадується пан Лев Боговити-нович у Луцьку (Архів ЮЗР 8 / IV 8); у 1523 році - Боговитин Петрович Шумерський у Кременець (ВКО 124); у 1596 році - Андрій Боговитин у Кременець (Єфименко 43).

Ім'я Боговит є давнім слов'янським композитом, в основі якого лежить антропооснова "Бог-". Щодо значення, а також частиномовної належності постпозиційного компонента "-вит", думки вчених розділяються. На думку Я. Розвадовського, компонента "-вит" є іменником зі значенням "господар" (Skok IV 599). М. Гркович та С. Илчев вважають, що семантика кореня "-vit" споріднена з лексемою "витязь", тобто "герой, переможець" (Илчев 112). М. Худаш та М. Демчук у компоненті "-vit" бачать іменник, а І. Єфименко, слідуючи за Я. Свободою, вважає, що в ньому закладене дієслово "вітати" (Єфименко 43).