Історичне значення (Словник):
**Опис імені "Бог"**
Праслов'янська іменна атропооснова *B o g письмово фіксується протягом Середньовіччя як самостійна номінативна одиниця. Вона може вживатися як у формі "Бог", так і в складі двоосновних особових імен, таких як Богдан, Богу хвал, Дажбог, Молибога. Ці форми зустрічаються на більшості територій Славії.
На українських землях антропонім "Бог" фіксується в письмових пам'ятках лише з кінця XV - початку XVI століття. Наприклад, в записі 1500 року з села Водяне зазначено "Ge.Bog", а в 1579 році з галицького села Одрехова можна знайти запис про сина Сенковапрізвищем "Богов". Також зафіксовано записи від 1649 року, в яких імена Стась Бог та козака Білоцерківського полку Василя Бога. Подібні записи антропоніма "Бог" також зустрічаються на польських землях.
Важливо підкреслити, що латинографічні записи передають кореневу приголосну фонему імені /й/ не через латинську літеру /д/, а кириличною /й/, що свідчить про щілинну вимову цього звука. У загальному, чоловічі імена з компонентом "бог" належать до стародавніх теофорних імен у слов'ян, подібно до імені Богуслав.
