Історичне значення (Словник):
Найдавніший запис імені "Блуд" у Київській Русі датується 980 роком. Під цим іменем згадується воєвода Ярополка Святославича. У 1117 році в Києві згадується кормилець Ярослава Блуд. Під час війни між Ярополком і Володимиром Великим згадується Блуд, який убив Ярополка і перейшов у табір Володимира, але потім загинув у битві з поляками на Бугу.
Можливо, елементи імені Блуд знайшли відображення у співзвучних закарпатських прізвищах XVI-XVIII століття, таких як Болонд, Болонда та Болондяк. За припущеннями, ці назви можуть бути посередниками між угорським словом "bolond" (дурний) та слов'янським словом "bląd" (блукати).
За межами України особове ім'я Блуд і його похідні, такі як Блудко і Блудкин, використовувалися в Новгороді у 1230 році. У 1546 році згадується Івашко Bludilo - біжецький селянин. У 1385 році ім'я Błąd кілька разів зустрічається в Кракові. У 1417 і 1494 роках в інших районах Польщі фіксуються антропоніми Andreas Bland і Johann Błąd, а також чеське ім'я Priblud та середньовічне чеське ім'я Bluda. У 1649 році в Київському полку називається козак Кирик Блуди.
В Україні від імені Блуд утворено кілька ойконімів. Наприклад, у 1445 році згадується село Блудів у Корецькому районі Рівненської області, де йдеться про те, що земля відійшла до Блудова. У 1585 році існувало місто Блудів, а в 1649 році - Блудові. Однак після Другої світової війни село перейменували на Мирне.
Щодо етимології особового імені Блуд, більшість слов'янських ономастів вважає його слов'янським і пов'язує зі слов'янським дієсловом "bladiti" - блукати. Однак польський дослідник Б. Струмінський відстоює думку, що ім'я Блуд є норманським, а саме варязьким, і що серед ранньоруської еліти було п'ять осіб з нордичними іменами, серед яких - Асмуд, Інгвар, Свенельд, Блундр, а також один на прізвище Варяжко.
