Найдавніша згадка антропоніма Зуб, який міг мати стосунок до українців, походить із села Мезо-Тір, що в комітаті Яс-Кунь-Сольнок на правому березі Середньої Тиси (Reg Var 225): Zub de villa Tür. На 1234 рік припадає запис «libertinum suum Zup cum filiis suis» (Reg Var 304). Наступні записи антропоніма Зуб у ролі власного особового імені українців припадають на XVII століття. Наприклад, у 1649 році були зафіксовані козаки Ніжинського полку: Зуб Кондратенко та Зуб Петкалов (РВЗ 469). Лексема Зуб майже в усіх слов'янських народів виступає власною особовою назвою. Наприклад, у 1649 році козак Білоцерківського полку Гринко Зуб (РВЗ 175).