Це опис імені, яке є розмовним варіантом давнього слов'янського імені Ярослав або Яромир. Воно розширене за рахунок кореневого /с/ усічувально-суфіксального способу шляхом додавання новоствореного суфікса -ой. Найдавніші записи імені на українських землях походять з XVI століття.
Наприклад, у 1573 році згадуються: Ярош, син Шафаря (село Одрехова); у 1583 році - Ярош Семашко; у 1593 році - Ярош Хребтович. У XVII столітті також зафіксовані випадки вживання імені Ярош: Ярош Білинський (село Климківка); Ярош Семенович - підсудок панів Проскур із села Корнин; у 1605 році - пан Ярош Зуб (місто Житомир).
Проте ім'я Ярош вживається не тільки в Правобережній Україні, а й у Польщі, Чехії та Словаччині як усічений відповідник імені Ярослав. Наприклад, у 1384 році: Jaros de Stognowicz; у 1398 році: Jarosz de Dzirzbantowo, Jaroch de Sulenczyno. У чехів та словаків ім'я Jaros, як і Jara, Jarda, Jarek, Jarka, Jarouśek, досі є розмовним відповідником повних імен Jaroslav та Jaromir. Розмовну функцію ім'я Jaros виконує й у хорватів.
Варіант Яраш використовують також білоруси, але вони вважають його варіантом офіційного грецького імені Єрафей. На Наддніпрянщині на початку XVII століття ім'я Ярош, так само, як і в Білорусі, кваліфікують як еквівалент календарного православного імені Єрофей чи Ярохвей, що в перекладі з давньогрецької означає "освячений Богом".
Наприклад, у 1620 році: Ярош Великий, Ярош Кравець; у 1649 році: козаки Переяславського полку - Ярош Шевченко, Ярош Заболотний; козаки Миргородського полку - Ярош Ращенко, Ярош Тищенко; козак Кропивнянського полку - Ярош Дружина та козак Черкаського полку - Ярош Жадченко. Це ім'я продовжує вживатися й у другій половині XVII століття. Наприклад, у 1660 році: Ярош Яненко, Ярош Трохименко, Ярош Калачник.
Пік використання імені Ярош для позначення Єрофея в Україні припав на середину XVII століття. Серед 40 тисяч реєстрових запорозьких козаків 114 осіб мали ім'я Ярош.
