Назва "горобець" здавна використовується в Україні метафорично - в ролі особової назви людини. Наприклад, у 1565 році згадується Worobey Tatarin (РКЗР III 226); селянин Воробей Новотний - м. Бар (Туп94). У болгар відповідні імена Врабкота та Врабчо дотепер вживаються як захисні, а, за твердженням С. Ілчева, вони виражають побажання «Хай буде витривалим як горобець!» (Илчев 116).
Упродовж XVII - XVIII століть в Україні також функціонували антропоніми такого ж походження, зокрема варіанти Воробець, Воробель. Наприклад, у 1649 році в Київському полку записано козака Воробець Миска (РВЗ 306), але подібні іменування, а тим більше їх деривати, частіше виступають уже в ролі прізвищевих назв. Наприклад, у 1608 році є патронім Wacko Worobkowicz - м. Сянік (Balzer 131); у 1715 році згадується кріпак Jo. Vorobecz з с. В. Бичків (Belay 129); у 1720 році - Panyko Voropko з села Новоселиця на Тячівщині (Belay 176); у 1772 році - кріпак Matyo Vorobely з с. Якуб'яни в комітаті Спіш (Ud-4 96).
