На ньому так важко втрачати,
Бувають злі люди, байдужі...
А ти кажеш: Треба вибачати!..
Несеш мене через калюжі,
А я сама вже вмію літати,
Знову тиснуть звідусюди і дорослі, і малі,
Десь поділись добрі люди, залишились тільки злі.
Що чекати? - Треба брати все життя під свій контроль,
Розривати бутаграти, жити, а не грати роль.
Я до сонця посміхаюсь: Що там, сонце? Як живеш?
Сердито всуває найстаршому в руки планшета. —
Ні! Треба чекати ще! Ні! Ми не можем піти!
Тут черга тому що... Де тато, питаєш?
І де ти... — закусує губу. —
Та святе письмо брати та й читати,
Та всіх козаків на все добре научати:
"Треба, козаки-панове, отця й матусю почитати й поважати.
Котрий чоловік на світі живе,
Отця-матусю почитає й поважає,