Особовим іменем є етнонім "сербин", який у болгар, хорватів та деяких інших слов'янських народів дотепер виконує також роль власного імені. Наприклад, хорватське ім'я "Srbin", болгарське ім'я "Срьбин" та сербське "Србин". Серед українців етнонім "сербин" виконує роль власного імені з XV століття. Наприклад, у 1488 році згадується пан Нѣгой та пан Срьбин, постільник з міста Сучава. З XVI століття лексема "сербин" в Україні вже виконує роль прізвища. Наприклад, у 1552 році згадується Цветко Сербин з міста Вінниця, а у 1675 році архімандрит Михайло Сербин з міста Мукачево.
