Dictionary meaning
English transliteration
Gender
І співати у церкві "Боже прости!"
Тоді Володимир Великий покаявся,
Скинув Перуна і Русь охрестив!
У кожного князя була своя фішка:
Святослав Хоробрий воював до останку,
Не висохне, не зникне й не згорить,
Допоки силу роду своїм чадам
Із громом посила Перун з гори!
Приспів:
Старі віки на межах сходу,
Тут на горі стояв Перун,
А Володимир прийняв віру -
Киян в Почайну окунув!
Чужі народи складали повагу,
Бо ходили арійські ватаги
З Перуном за океан.
У боях здобувать собі Славу,
В молитвах возвеличувать Праву,
Виступає князь, кінь копитом б'є
Дивиться на гридні та каже:
"Клянусь Перуном, хоч нас мало є,
Та, на що ми здатні, покажем!
Співаєм Славу! розтає туман,
З Перуном ми - у мудрості і силі,
І хвилі справедливості омили
Історії бурхливий океан!
За столом, за столом!
Вони розмальовані дідьком,
Поціловані Перуном.
Приспів.
Хрестів коріння до хрестів подібне...
Розхристане волосся Перуна...
І звір тут є, озерне місце рибне,
І повні виноградники вина.
Взяла Перуниця тверду кочергу,
Пустила на Землю блискавиць чергу.
Раз так, Перуне мій, собі дозволю
Піти на ту войну разом з Тобою.
Пішла Перуниця в тан на ворога,
Хтось до будинку заверта.
Гримить Молоня в небі стрілами –
До Перуна, до Перуна.
І бас у відповідь розважливий
І співати у церкві "Боже прости!"
Тоді Володимир Великий покаявся,
Скинув Перуна і Русь охрестив!
У кожного князя була своя фішка:
Святослав Хоробрий воював до останку,
В найдовшу ніч зими
Сонце стрічали, співом вітали.
Сузір'ям Перуна
Ярило вдень всім нам
Вгору здіймався і посміхався.
Від світла сонця палючого
Від блискавиці разючої
Від грому Перуна - згинь!
Силою Сварога скований Силою Перуна загострений
Я тримаю свій меч!
Цар годився на умову,
Хрест святочно цілував.
Князь на Волоса, Перуна
І на меч присягу склав.
Вийшла гарна молодиця,
Лише вийшла за двері, як грім,
Стріли Перуна впали на дім,
Стріли Перуна впали на поле
І запалали вогнем ясним!
Коли ти любиш рідний край,
То тям і знай,
Що гук війни, вогонь Перуна —
Дочасні, як і свист бича,
І щастя дасть не блиск меча,
Обійма золота пелена,
І добре все... Прокинувся –
А тут – сокира Перуна...
А дощ пере, а смерть бере
Своїх дітей,
Не висохне, не зникне й не згорить,
Допоки силу роду своїм чадам
Із громом посила Перун з гори!
Приспів:
Цар-міста щедра данина.
А нас Перун срібноголовий
У пристрасті нічній єднав
Й мене – боярську доньку горду –
І щороку у зимовій у порі
Спочиває Перун на тім Алатарі
І уся земля чекає, коли скінчиться зима,
Бо нема Сонця на небі, і тепла нема.
Бог Стрибог літав на крилах,
Грав на кобзі золотій.
Бог Перун на чорних хмарах
Вічно землю об'їздив,
Часом плакав, як дитина,
В хвилях зринали вінки.
Буде Перун із узгір'я,
Стріли вогненні метать;
Дійсністю стануть повір'я,
Разом ми з ним сьогодні в полі
Будемо легкі до кінця.
Біжить Перун по небі.
Він прапор наш несе на крилах.
Карпати кличуть: "Воїн, гей!
Уже Дід-Славута, Дніпро наш гуде
То древній Перун до ріні зове.
Він кличе до полку де предки стоять
З прадавніх часів на онуків глядять
Полум'я роздмухує чаклун,
Музикою - подругою вірною -
Блискавки викрешує Перун.
Приспів.
Піснею гори й ліси.
Як Сварог і Перун
Ждали шани й дарів.
Предки стрясали гори голосами
У первовік, у сиву давнину
Гримів Перун, летіли блискавиці –
Господь творив земную красоту:
Поля і гори, і річок бистриці.
Старі віки на межах сходу,
Тут на горі стояв Перун,
А Володимир прийняв віру -
Киян в Почайну окунув!
Знак тобі я шлю вві сні, та ти не чуєш:
"Я на Дереві Отця сиджу ошую...
...А одесну від Отця - мій брат Перун,
Срібно-вогнекудро-златорун...
А ще нижче за столом, увесь наш Рід...