Зменшена форма давнього двоосновного імені Лют, яка утворена за допомогою демінутивного суфікса -ик, засвідчується в українських писемних пам'ятках вже з XV століття. Наприклад, у 1478 році згадується персонаж на ім'я Лютик Небогатий, а в тому ж році є запис: «питали єсмо свѣтковъ... пана Лютика» - місто Луцьк. У 1562 році також фігурує ім'я Лютик Климов. З XVII століття антропонім Лютик починає виступати як додаткове означення при особовому імені, як, наприклад, у записах 1649 року про козака Уманського полку Гаврила Лютика та 1666 року про Андрюшку Лютика.