Особова назва "Крайник" фіксується на Закарпатті з середини XVI ст. як самостійний антропонім. Важко сказати, чи він був єдиним засобом ідентифікації особи, чи, можливо, його вживали для позначення титулу відповідної посадової назви. Наприклад, у 1548 році згадується землевласник Крайник у селі Шуґатаґ (примітка: Belay 190), а в 1572 році кріпак Крайник у селі Олешник (примітка: Szabó 325). На території Угорського королівства термін "крайник" на той час означав "виборний домініальний службовець на рівні сільського старости" (примітка: Belay 371). Від згаданої особової назви також утворено назву закарпатського села Крайниково, що згадується з XIV ст.