Давньоруське особове ім'я, яке могли надавати батьки дитині за її голосистість. У басейні Верхньої Тиси ім'я Голос (сучасна територія Угорщини) згадується вже з XIII ст. Так, у 1213 році є запис: «perpristaldum nomine Golosa de villa Ban» — комітат Красна (Reg Var 173); у 1220 році — підсудний Hollos — reus de villa Pescera (Reg Var 241). На Закарпатті прізвище Голос фіксується з XVI ст. і дотепер (Чу Прізв. 151). Слід також згадати старопольське ім'я XV ст. Głos (SSNO И/1 130). У Росії антропонім Голосъ значиться з 1554 р. (Туп 111). Нині в Україні наявні прізвища Голос, Голосин, Голоскевич, Голощук та ще кілька подібних, які містять основу Голос- (Чу Прізв. 151). Спочатку ім'я, напевно, характеризувало носія за його акустичними вимірами.