Як на Перекопі білих порубав,
Зради більшовицької жертвою упав,
Як понад Дунаєм перейшов кордон,
Цвинтар у Парижі — отамана сон.
З вінком терновим над сумним чолом.
Історія ж бо йде по давнім колі –
Пливе старим Дунаєм і Дніпром...
А що там світ!? Він у лукавій позі
І розпочинається зима... |(2)
Тихо Дунай воду несе, |(2)
А ще тихше діва косу... в руках трима:
Косо моя золотая,
На небесі!
А в цім Дунаю Господь купався,
Славен єси, славен Господь Бог,
На небесі!
Судна козацькі молодецькі на три часті розбиває.
Першу часть одбивало –
У тихий Дунай заношало;
Другую часть одбивало –
У землю Грабськую
Добрим людям Святий вечор!
А з тої сльози Дунай розлився.
Щодрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям Святий вечор!
За нами Піки Землю пороли
За нами Стріли як Дрібний Дощик
Ой як я та скочу Дунай перескочу
Дунай перескочу й Копита не вмочу
Ані Копитця ані Стремінця
Пою коні при Дунаю,
Та й думаю, та й думаю.
Коні карі, коні сиві,
Ой, гиля, білі гуси,
Ой, гиля на Дунай,
Чогось хтіла, тось дістала,
Чогось хтіла, тось дістала,
Та й будем си побирати на святу неділю.
На тім боці Дунаю, мій чабане милий*,
Чабан вівці завертав. Гопта-дріта-гойя!
Чи ти не знаєш, де я мешкаю? - (2)
Моя хатина близько Дунаю. (2)
Моя хатина завжди відкрита, (2)
Дівочая краса, краса,
Як весняная дрібна роса,
На Дунаю прана, прана,
А у меду полокана.
Тай умилася білесенько.
Полетіла б я в далекий край,
До милого на швидкий Дунай.
Хай поклик наш грізно як грім загримить,
Дніпро, Дунай, Віслу нехай облетить!
Як сонечко ж волі з-за хмари погляне, –
На смерть! На смерть!
Пою коні при Дунаю
Та й думаю, та й думаю:
Коні карі, коні сиві, —
Кину все, що виніс,
Перепродам свій бізнес,
Вийду на берег Дунаю -
Там і сконаю!..
Коли сонце стає над Балканами
І першим своїм промінням торкається
Хвиль Дунаю, вони - хвилі Дунаю -
Починають підсвічуватись,
Ніби на дні лежать золоті червінці,
Я сідельце маю,
Am
Поїхав би за Дунай,
E7 Am
Там дівчину маю.
Неxай Вона погуляє
Як Рибочка по Дунаю | (2)
Як Щука-Риба з Окуньцями