Доброчин — давня слов’янська особова назва, яка складається з іменникової основи "добро" та дієслівної основи "чинити". Наприклад, в записах з 1427 року в Сучаві, що колись належала Молдавському князівству, зазначено: «дали єсмь ємоу єдно село на Грабовах, де був дім Доброчинов». Також у інших записах того ж року вказано: «... і дітям Настиним, що з Доброчином...». З часом ім’я Доброчин стало назвою однойменного села в Молдові. В одному з документів 1427 року зазначено: «... дали єсми... села на ім’я... Роусонег і Доброчин».