Найдавніші записи імені Дан, а також відповідного патроніма Данович, походять із басейну річок Тиси та Прута.
Ось кілька історичних згадок:
- 1213: Dan libertinus (Reg Var 164); - 1220: «pro se et fratro suo Dano» - комітат Бігар (Reg Var 248); - 1401: Драгомирь і брат його Дань - м. Сигіт (ССУМ I 280); - 1404: пан Дан Дворник - м. Сучава (ССУМ I 280); - 1449 і 1466: пан Косте Данович - м. Сучава (ССУМ I 279); - 1497: заплатили... сыновом Дана - м. Васлуй (ССУМ I 280); - 1504 - 1550: шляхтич Dan, Jo., St. Jechko - с. Біла Церква; шляхтич Lad. Dan, alias Naan - с. Солотвина (Belay 134, 201); - 1684: кріпаки Bobota Daan, Todor - с. Г. Руна (Belay 186); - 1696: кр. Dan Vristras (Belay 186); - 1773: кр. Kitzura Dan - с. Рускова (Пе Пред 309).
У 1649 році в Брацлавському полку служив козак Дан Пакошенко (Осташ Інд. 514).
За межами України ім'я Дан відоме білорусам (наприклад, ім'я знаного спортсмена і політика Дана Позняка), болгарам, сербам, хорватам та навіть румунам. Однак національно-мовна належність і значення цього імені в кожному випадку залишаються спірними, оскільки воно, як і ім'я Дато, могло бути наслідком усічення кількох різних особових імен.
У Галичині ім'я Дан співвідноситься з повним слов'янським іменем Богдан. Не виключено, що раніше воно могло співвідноситися з праслов'янськими іменами, такими як Данислав. На Закарпатті і в Білорусі ім'я Дан корелюється з календарним іменем давньоєврейського походження Данило, а на Буковині - з календарним іменем Йордан. Ім'я Дан також має омонімічний характер у болгар, а деякі хорватські антропонімісти вбачають в імені Dan навіть їхній апелятив "dan", що означає "день".
