Один із небагатьох прикладів того, як окремі лексеми іншомовного (у нашому випадку турецького) походження, котрі в мові-джерелівживалися на позначення тварин, умові-реципієнті досить швидко починають уживатися як власні назви ге-графічних об'єктів чи навіть як власніімена людей. До таких номенів в українців належить і назва хижого хутрового лісового звіра з родини куницевихБорсук, який у давньоруській мові XII- XIV ст. повсюдно вживався лише якзоологічний номен, а з XVI ст. уже вживається і для позначення східнокар-патського гірського перевалу Присліп,що сполучає Буковину з Трансільванію(ССУМ І 132): «Ростиславъ ... бѣжа воОугры поутемъ, имже Ид а на Борсуковдѣлъ» (1235 р. ЕСЛГНПР 24).1545 р. в закаратському селі Петрово двічі згадується власна особованазва Barsok (Szabó 450, 471), 1570 р. вс. Жденьово згадується прізвищева назва Jac. Borsuk, а 1715 р. - Mich. Borsuk.У наші дні прізвища Борсук, Борсученкофункціонують у кількох областях України (Редько 92). Правдопобідно, підставою для перенесення назви тварини налюдину відбувалося на підставі подібності волосяного покриву денотат {об'єкт називання} ів.БОРША. Можливо, до дериватів відімені Борис належать також утворенняБорш у найменуваннях осіб Borsz Ku-sewicz (ОКЗР 63], антропонім 1213 року «Borsovvice curialis comes de Zobolcz»- м. Соболч (Reg Var 159], прізвищеваназва Borsa 1 549 р., 1640 р. шл. {шляхтич} Borsa- с. {село} Борша (Belay 191, 219] та ойконімБорта (румунський Мараморош], хочаостання більше нагадує назву карпатського перевалу Боръсуковъ дѣлъ(інакше - Borsa), згадуваний 1235 року (ЕСЛГНПР 24]. Правда, угорські історики вважають, що трансільванський ойнконім Борша є назвою, похідною від якоїсь угорської особовоїназви (Belay 130; Knie Kel 127]. Пор. щечол. ім'я Borsza (ОКЗР III 311]. Ще іншуетимологічну інтерпретацію цьогоімені пропонують Ян Свобода та ЯнаПлескалова (Pleskalovä 99].