Тарас Григорович Шевченко
Персонаж Богдана
Тарас Григорович Шевченко
Персонаж Богдана
Тарас Григорович Шевченко
Персонаж Богдана
Тарас Григорович Шевченко
Персонаж Богдана
Тарас Григорович Шевченко
Персонаж Богдана
Dictionary meaning
English transliteration
Famous peoples Bohdana
Variations of name Bohdana
Gender
Similar Names
Чудово личать до по-батькові :
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой, Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Приспів:
Ой, Богдане, Богданочку,
Богдане, Богдане,
Чи не знаєш ти для чого
Я був Повстанцем в козацькій борні
Славного Богдана в визвольній війні.
Навіть на страту з мужністю йшов
Я був Повстанцем, за свободу лив кров!
За що ж діди наші з ляхом воювали
І навіщо Гонта убивав синів?..
Правнуки Богдану коня осідлали –
Виїхав на площу та й закам'янів...
У полі тополі стрункі,
Міцнішими й вищими стали
Тараси й Богдани твої!
Приспів.
Він нас проклинає, ми робим своє!
Каховські тумани і нетрі лісів,
Від батька Богдана з прадавніх часів,
І де не встигає братерське плече,
Сова прилітає з безжальним мечем!
Нащо ж діди наші з ляхом воювали
І навіщо Гонта убивав синів? -
Правнуки Богдану коня осідлали - |
Виїхав на площу і закам'янів. |(x2)
F# Bm
Олька має Богдана, Карл має Клару,
F# Bm
Галька має Степана, а я маю Сару.
За Чернігів неминуче!
За ліси дрімучі!
За Хмельницького Богдана!
За Франка Івана!
І за Суми, і за храми
Світили зорі край неба вгорі,
Казали казочку мені.
Скажи, Богданочку, мені,
Чого так тяжко на душі.
Чого так серце волі хоче,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой, Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
А Іванко каже: "Я Ірисю люблю.
Я Ірисю люблю – черевички куплю!"
А Богданко каже: "Я Оксанку люблю.
Я Оксанку люблю – і перстенець куплю!"
А Андрійко каже: "Я Світланку люблю.
Фастовці й черніговці,
Уманці й білоцерківці
Ще й самого Богдана чигиринці!
Піднялася всенародная сила,
Як малії діти:
"Хвалився нам гетьман Хмельницький,
Батю Зинов Богдану чигиринський,
У городі Суботові
На спаса-преображеніє ярмалок закликати..."
Ні мужі громадськії,
Що наш пан гетьман Хмельницький,
Батю Зинов Богдану чигиринський
У городі Чигрині задумав вже й загадав:
Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав,
У кориті топиться рижая свиня,
Може взяти Київ? Відростити чуба?
З-під Богдана вкрасти мідного коня?
Гей, кожен третій - гей,
Бо так приємно в Новий рік під ялинкою щось знайти!
Є м'ячик для Богдана і лялька для Луки,
І великий торт, святковий стіл сподобається всім.
Хай усмішками друзів наповниться весь дім,
Поки наш народ розп'ято на панів, злодюг і слуг;
Україна богом дана на гаспицькім мотузку,
Нині потай знов Богдана споряжаєш у Москву,
Від повії до жебрачки путь коротка мов куплет,
От і йдеш до правди рачки і не знаєш де перед?
Я був Повстанцем в козацькій борні
Славного Богдана в визвольній війні.
Навіть на страту з мужністю йшов
Я був Повстанцем, за свободу лив кров!
В дивнім таланті ставати щораз на граблі?
У ярмі, в кайданах од часів Богдана -
Від нього самого в неволю оддана...
Під московським караулом у тюрмі.
У ярмі, в кайданах од часів Богдана -
Від нього самого у неволю оддана.
Гей, ти, Богдане, гетьмане,
Володимира хист і мудрість Ярослава,
І наших прабатьків ворогування злісне.
І Богдана розвага, і Богуна відвага,
І Дорошенка ум, і хитрощі Мазепи.
І гомін гір, і блиски зір,
Скільки людей потрудилося славно:
Вклали тут часточку серця свого,
Ім'ям Богдана капличку назвали –
Військо козацьке в місцях цих було!
За що ж діди наші з ляхом воювали
І навіщо Гонта убивав синів?..
Правнуки Богдану коня осідлали –
Виїхав на площу та й закам'янів...
Приспів:
Ми Богдана і Тараса будем шанувати,
Рідну землю, Богом дану, будемо плекати!
Ревно будемо любити ми свою державу,
У полі тополі стрункі,
Міцнішими й вищими стали
Тараси й Богдани твої!
Приспів.
Він нас проклинає, ми робим своє!
Каховські тумани і нетрі лісів,
Від батька Богдана з прадавніх часів,
І де не встигає братерське плече,
Сова прилітає з безжальним мечем!
Нащо ж діди наші з ляхом воювали
І навіщо Гонта убивав синів? -
Правнуки Богдану коня осідлали - |
Виїхав на площу і закам'янів. |(x2)
З Сірком у худригах, в Сибірах спочив,
Щаслива доля втопилась з човнів,
Як на Богдана мара найшла,
Все поховала та й далі пішла...
Люлі-люлі, люлечки,
Сни летять до Юлечки,
До Микити, Даночки,
До Петра, Оксаночки...
Лю!..
України честь збережем!
Ми - правнуки Богдана,
Ми - правнучки Сірка,
А мати Україна -
У віках щоб цвіла ненька-Україна!
Поки ми ще живі, наш рід не зів'яне!
Вип'єм, браття, таки за батька Богдана!
Струсонулась гора, м'ята гопаками,
Мов Христос до Дніпра діставав руками.
Блищить в позолоті Софія,
Піднявсь на диби кінь Богдана.
Як райдужні, світлі мрії,
Свічками цвітуть каштани.
За те, що нас обман косив
І Україна постраждала,
І нерозумного Богдана
Благаю, Господи, прости.
Офіцери незалежної Вкраїни,
Спадкоємці Сагайдачного й Богдана,
Докажіть, що Ви є дійсно їхня зміна,
За народ Вам і за правду стати дано.
F# Bm
Олька має Богдана, Карл має Клару,
F# Bm
Галька має Степана, а я маю Сару.
Що із Василькова їхати не хтів,
Але Я... долею була дана,
Короче, вона з'їла Богдана...
Приспів
Є Україна, молода й прекрасна,
Правічна мрія з прадідів – дідів,
Дитя Богдана, Лесі і Тараса,
Січі, повстанців й січових стрельців.
Це вільна держава – соборна моя Україна,
З колін підвелась і постала в красі незрівняна,
Ти - мудрість Тараса і здійснена мрія Богдана!
Приспів:
Про Січ Запорізьку, про долю козацьку,
Карпатську, Полтавську, Черкаську;
Про Київ, Батурин, Мазепу й Богдана
Вкраїнські болючі це рани.
Туди, де її сторона!
Вже досить, калино, із часу Богдана
Цю хустку носити тобі.
Недолю на горе і зло тобі дано,
Берег правий – нумо, хлопці,
Разом з лівим, становись!
На Софію і Богдана
Вище, друзі, голови!
Будьте гідні Отаманів,
Також Тетяна була і Христина,
Мар'яна, Богдана, Оксана була,
Вчитель історії і з ним Марина,
Великий рок-гурт, але тільки не я!..
Тільки я не скажу, не скажу...
Я іду тобою, Києве,
Од Шевченка до Богдана,
Од метро до круч духмяних -
Я іду та іду, я спішу.
Приспів:
Цим світом дани – і миром дани –
І Господом Богом дани Богдани!
Цим Світом дани – і миром дани –
І Господом Богом дани Богдани!
За Чернігів неминуче!
За ліси дрімучі!
За Хмельницького Богдана!
За Франка Івана!
І за Суми, і за храми
Повертає до мене і просить:
"Дай хоч іскорку серця живого
І тепла від прадавнього Данко,
І кохання святого земного,
Що пала, як зоря на світанку".
Щоб людям любов віддати,
І сонечко дарувати,
Як Данко для інших стати,
Інакше, чи ж варто жить?..