Ім'я «Вовк»

Праслов'янське чоловіче ім'я "Вовк" походить від *ѴьІкъ, що має первісне значення хижої тварини 'вовк'. До пізнього Середньовіччя українці, подібно до інших слов'ян, давали це ім'я своїм дітям з метою відвернення від них злих духів. Це свідчить про те, що в свідомості народу ім'я виконувало магічну функцію: захищало новонародженого від загрози смерті та висловлювало щирі побажання на майбутнє його носія.

Сьогодні ім'я "Вовк", а також його національні варіанти, такі як Волк, Вълко, Вук, Вучко, використовують не лише болгари, македонці, серби, хорвати й словенці. Існують навіть записи про ім'я "Вовк" у різних індоєвропейських народів. Наприклад, німецькою мовою це Wolf, англійською — Wolfe, французькою — Loup, італійською — Uef, а румунською — Lupu. З часом це ім'я почали використовувати також неіндоєвропейці, наприклад, угорці (Farkas) та турки (Kurt).

Записи імені "Вовк" в Україні та прилеглих регіонах сягають XIII століття. Вони включають записи 1214 року: «scilicet Sudam et Volcu» у комітаті Боршод, 1221 року: «cum Petro cognate Vilkdixerunt» у комітаті Саболч та 1321 року: Vilk reus у комітаті Саболч. Існують також записи 1577 року: Volk Boratiński.

Від імені "Вовк" утворюються патроніми. Наприклад, у 1667 році згадується Василь Волкович — вишегородський боярин Давида Ростиславича. Існує й описова назва волчий хвіст, що стосується Святополка Ярополковича з X-XI ст.

Від імені "Вовк" походить багато прізвищ і географічних назв. Наприклад, в старопольських документах 1497 року згадується назва Wilczy Gon (де "gon" означає 'хвіст'). Серед сучасних українських прізвищ можна назвати Вовкан, Вовканець, Вовканич, Вовкогріб, Вовкулич, Вовчак, Вовченко, Вовчик, Вовчок, Вовчук. Всі ці записи свідчать про багатогранність та давнє коріння імені "Вовк".