Історичне значення (Словник):
Ім'я "Бан" має перший руський запис, що датується 1144 роком. Воно стосується дядька угорського короля Бели: «...і приведено Бана королевою оуя» (ПСРЛ 1, 311). Згідно з угорськими ономастами, лексику "ban" в угорській мові вважають хорватським запозиченням, яке походить від хорватського слова "ban", що означає 'пан'. Хорватський термін "ban" має своє коріння в другій половині VI століття і також пов'язаний із іменем аварського кагана Бояна.
Угорські лінгвісти не виключають можливості монголо-татарського походження лексеми "boyan", що означає 'багатий'. Вважається, що на основі цього виникла особиста назва "Bojan", яка в давньо-угорських письмових пам'ятках фігурує як "Bahan", "Bonus", "Ban". Деякі дослідники, зокрема M. Шімундич, вважають, що варіант "Ban" є наслідком фонетичного стягнення аварської лексеми "bajan", що означає 'керівник'. На думку М. Ковачева, це результат впливу дієслова "боятися".
Нині ім'я "Бан" в Україні вже не вживається. Проте, існують поширені прізвища, похідні від цього імені, такі як "Бан", "Баник", "Банк", "Банко", "Банна", "Банчать", "Банник". У Карпатах ці прізвища відомі вже з XIII століття і пізніше. Наприклад, згадується суддя "Bank" біля міста Токай, а також записи 1450 року, які вказують на село Веряця і села Холмовець та Чепа (1570 рік).
